Виробниче навчання

ПЛАН

уроку виробничого навчання №31

                                                                   группа 64-Т

                                                                                  Дата проведення: 27.04.2020

Тема уроку: Освоєння прийомів із проведення ремонту.  Ремонт типових з’єднань та вузлів трактора.

об’єкт роботи: Трактор Т-150,трактор ЮМЗ-6

Мета: навчальна –

 сформувати і закріпити уміння ремонтувати  типови  з’єднання  тракторів.

виховна –  виховувати бережне ставлення до інструменту та спецодягу. Охайність. Формувати навички і бажання працювати за обраною професією.

             

розвиваюча –розвивати логічне мислення при ремонті вузлів та агрегатів трактора.

Міжпредметні зв’язки:  «Трактори», «Слюсарна справа», «Технічне обслуговування машин». «Охорона праці»

Обладнання, матеріали, інструменти, наочні посібники: трактор Т-150,тракторЮМЗ-6

 набір ключів, набір головок , плоскогубці, викрутка, молоток.

  

Тип уроку: урок формування первинних умінь.

Хід уроку

І. Організаційна частина:

1) перевірка наявності учнів;

2) перевірка готовності учнів до уроку.

3)призначення чергових.

ІІ. Вступний інструктаж:

1)    оголошення теми і навальної мети уроку;

2)    повторення вивченого матеріалу і набутих умінь (запитання):

3)    Перевірка опорних знань учнів:

І. Бліц опитування:

Які ви знаєте види ремонту?

В чому полягає агрегатний метод ремонту ?

Які основні правила безпеки праці при ремонті трактора?

4)       Аналізую та доповнюю відповіді учнів,  підводжу підсумки.

5)     

а) бесіда з учнями

б) формування орієнтованої основи дій   

      в) особистий показ ремонту вузлів трактора

     3)вивчення нового матеріалу:

Коротка характеристику трактору Т-150.

Потужний колісний трактор Т-150 з чотирма ведучими колесами належить до с/г тракторів загального призначення тягового класу 30кН високої енергонасиченості. Відміна особливість трактора Т-150- універсальність, тобто сполучення в ньому якостей сучасного швидкісного трактора загального призначення і транспортного тягача підвищеної прохідності. Це дозволяє широко використовувати його в с/г виробництві на протязі року, а також експлуатувати в інших галузях народного господарства.

Трактор Т-150 призначений для роботи з начіпними, напівначіпними та причіпними с/г машинами та знаряддями для виконання різних с/г робіт на підвищених швидкостях: оранки, боронування, суцільної культивації, лущення, дискування, посіву, збирання зернових культур, внесення добрив та інше, а також в агрегаті з серійними машинами і знаряддями, призначеними для тракторів класу 30кН;

Кількість передач:

1.     Основний ряд…………………6

2.     З ходозменшувачем…………12

3.     Задній хід……………………..3

У процесі експлуатації машини їх деталі та складальні одиниці спрацьовуються, виникає стан втоми і старіння металів, порушується взаємне розташування деталей, що призводить до втрати машиною її початкових характеристик. Оскільки втрати машиною працездатності є незворотнім процесом, то підтримання її в працездатному стані залежить від своєчасного проведення заходів, які забезпечують її справність і працездатність. Для цього використовується система планово-попереджувального технічного обслуговування  та ремонту сільськогосподарської техніки (система ППР).

при вивченні технологічної операції : ремонт головки блока циліндрів.

·        суть і зміст операції;

Вступний інструктаж починається з оголошення теми і навчальної мети уроку. Далі майстер проводить опитування з метою перевірки домашнього завдання:

1.      Призначення і будова газорозподільного механізму

2.      Основні дефекти головок циліндрів.

3.      Технологія відновлення головок циліндрів.

4.      Технологія ремонту розподільних валів і клапанів.

5.      Правила техніки безпеки під час ремонтних робіт.

         Розкриваючи питання організації робочого місця, необхідно зазначити, що однією з основних умов, яка забезпечує високу продуктивність праці, має бути раціональна організація робочого місця, яка дозволяє усувати втрати робочого часу на зайві ходіння і рухи в процесі роботи, що знижує втомлюваність робітника і підвищує продуктивність праці, а значить і якість придбання вмінь та навичок.

         Застосовуючи розповідь-пояснення, майстер відзначає, що відновлення головок циліндрів проводять після ретельної перевірки.

         Основними дефектами головок циліндрів (малюнок 3) є: тріщини 1 і 2; короблення поверхні 5 прилягання головок до блока циліндрів; спрацювання робочих фасок З сідел клапанів, гнізд 4 і 7 під сідла клапанів, отворів 8 під напрямні втулки клапанів і отворів 6 у втулках.

         При наявності пробоїн, прогару і тріщин на стінках камери згоряння і руйнування перемичок між гніздами голівку бракують. Тріщини іншого характеру заварюють. Найбільше застосування для зварювання головок із алюмінієвого сплаву знайшла аргонодугова зварка, що дає більш високу якість шва і не вимагає застосування флюсу. Тріщини стінок сорочки охолодження головки циліндрів можна обробляти епоксидною смолою.

         Короблення поверхні прилягання головки до блока циліндрів усувають фрезеруванням, використовуючи пристрій (малюнок 3).

Малюнок 3. Основні дефекти головок циліндрів

У корпусі 1 закріплені два пневматичні гідроциліндри, з'єднані з прихватами 6 через вісь 8 шплінтом 7. У верхній частині корпуса закріплені упори 5 і опори 9, призначені для установки головки циліндрів двигуна у визначеному положенні.

         У нижній частині корпуса 1 закріплена стійка 2. Установ З, призначений для установки фрези і закріплений до стійки 2 гвинтом 4.

         Головку циліндрів кладуть на опори 9, шпильки яких проходять в отвір корпуса 1 пристрою. При повороті рукоятки 11 триходового розподільного крана 10 у пневматичні гідроциліндри поступає стиснуте повітря, яке перемішує штоки поршнів, з'єднані з прихватами 6. При повороті прихвати 6 притискують головку циліндрів до упорів 5 і опори 9. Для встановлення фрези в визначеному положенні використовують щуп. Площину розйому головки циліндрів фрезерують до усунення слідів спрацювання. Розмір товщини головки циліндрів визначають припуском на фрезерування, який обмежений допустимим об'ємом камери згоряння. Прямолінійність поверхні головки після фрезерування перевіряють на контрольній плиті за допомогою плаского щупа.

Малюнок 4. Пристрій для фрезерування головки циліндрів

         Втулки клапанів із спрацьованими отворами замінюють новими.

         Відновлення розподільних валів полягає у відновленні фасок, опорних шийок, кулачків та ін. Основними дефектами розподільних валів (малюнок 5) є: вигин і спрацювання 1 опорних шийок, шийки З під розподільну шестірню, кулачків 4, ексцентрика 2, шпонкового паза і різьби.

         Після відновлення центрових фасок перевіряють вигин вала. Якщо він більше допустимого, то вал правлять на пресі.

         Спрацьовані опорні шийки шліфують і полірують під ремонтний розмір.

         Спрацьовану шийку під розподільну шестірню відновлюють хромуванням або залізненням з наступним шліфуванням по розміру на робочому кресленні.

         Спрацьовані кулачки шліфують на шліфувальному верстаті і полірують.

         Спрацьований ексцентрик відновлюють шліфуванням, зміщуючи його вісь по відношенню до осі шпинделя шліфувального верстата на ексцентриситет.

Спрацьовану шпонкову канавку заварюють постійним струмом зворотної полярності. Потім фрезерують нову канавку.

Малюнок 5. Основні дефекти розподільного вала двигуна

         При спрацюванні різьби більше двох ниток її відновлюють електроімпульсним наплавленням, попередньо зрізавши пошкоджену різьбу.

         Після наплавлення перевіряють биття проміжних опорних шийок і при необхідності вал правлять. Потім підрізують торець вала до основного металу, обточують наплавлену поверхню під необхідний діаметр, знімають фаски і нарізують нову різьбу.

         Відновлення клапанів проводять після виявлення дефектів. Основними дефектами клапанів (малюнок 6) є: тріщини 1 і викришування 2 наплавленого шару; спрацювання 3 і вигин 5 стрижня клапана; спрацювання торця 4 стрижня і робочої фаски 6.

         При наявності тріщин, короблення, викришування наплавленого шару клапан бракують. Вигин стрижня усувають правкою на плиті, спрацювання - шліфуванням на безцентрово-шліфувальному верстаті до ремонтного розміру При повторному відновленні стрижні хромують або залізнять з наступним шліфуванням під розмір робочого креслення.

         Спрацьований торець стрижня клапана шліфують до усунення слідів спрацювання. Під час шліфування торця клапана належить пам'ятати, що розмір від торця стрижня до кромки канавки під сухар не повинен бути меншим допустимого.

Малюнок 6. Основні дефекти випускного клапана

         Спрацьовану робочу фаску клапана шліфують до усунення слідів спрацювання. Після шліфування фаски висота циліндричної частини головки клапана повинна бути не менше заданого ремонтного розміру, при висоті головки клапана і розмірі його фаски менше допустимих значень клапан бракують.

Після розкриття правил техніки безпеки, на які необхідно звернути особливу увагу, і розгляду інструкційних карт майстер проводить опитування учнів з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу, видає завдання і розподіляє учнів по робочих місцях для виконання самостійної роботи.

·        демонстрування трудових рухів і прийомів виконання операції майстром виробничого навчання;

·        закріплення робочих прийомів учнями;

·        правила безпеки праці;

·        аналіз можливих помилок і шляхи їх попередження;

·        способи самоконтролю при виконанні операції;

·        критерії оцінювання.

     при вивченні  теми .  Ремонт типових з’єднань та вузлів трактора.

      призначення;

·        правила безпеки праці;

·        види і причини можливого браку;

·        норма часу на виконання роботи

·        способи самоконтролю;

·        критерії оцінювання.

6)    закріплення навчального матеріалу (запитання):

     а ) Для чого призначається механізм газорозподілу?

    б) Яка будова розподільного вала?

     в)  Який порядок роботи циліндрів СМД-62?

ІІІ. Самостійна робота учнів і поточний інструктаж:

1)    обхід робочих місць з метою перевірити:

а) додержання учнями правил безпеки праці;

б) організацію учнями своїх робочих місць

в) правильність виконання учнями прийомів учнями

2) індивідуальний і додаткові фронтальні інструктажі на робочих місцях.

ІV. Заключний інструктаж:

1)    підсумки роботи групи за навчальний день і ступінь досягнення поставленої на уроці мети;

2)    аналіз роботи окремих учнів;

3)    аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини і шляхи попередження;

4)    оголошення і мотивація оцінок учнів;

5)    домашнє  завдання: вивчити що таке фази гагорозподілу?

6)    прибирання робочих місць і майстерні.

Майстер виробничого навчання                  О.М.Чалий.                       _________________________________________________________________________________________________   

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА

Тема: «Ремонт газорозподільного механізму»

№	Назва операції	Порядок виконання операції	Обладнан­ня робочо­го місця
1	2	3	4
1.	Дефек­тування деталей	Основними дефектами розподільних валів (малюнок 5) є вигин і спрацювання 1 опорних шийок, шийки 3 під розподільну шестірню, кулачків 4, ексцентрика 2, шпонкового паза і різьби. Основними дефектами клапанів (малюнок 6) є: тріщини 1 і викришування 2 на­плавленого шару; спрацювання 3 і ви­гин 5 стрижня клапана; спрацювання торця 4 стрижня і робочої фаски 6	Вимірю­вальний інструмент (штанген­циркуль, мікрометр). Визначення візуально
2.	Ремонт розпо­дільного вала	Відновлення розподільних валів поля­гає в ремонті фасок, опорних шийок, кулачків. Якщо вигин вала більше до­пустимого, то його правлять на пресі. Спрацьовані опорні шийки шліфують і  полірують  під ремонтний розмір, шийку під розподільну шестірню від­новлюють хромуванням з наступним шліфуванням. Кулачки шліфують і полірують. Шпонкову канавку зава­рюють і фрезерують нову. Спрацьо­вану різьбу відновлюють електроім-пульсним наплавленням.	Прес, шлі­фувальний верстат ЗА73, апарат для хромування, зварю­вальний апарат
3.	Ремонт клапанів	При наявності тріщин, короблення, викришування наплавленого шару клапан бракують. Вигин стрижня усу­вають правкою на плиті, спрацювання - шліфуванням до ремонтного розміру. Спрацьований торець стрижня шлі­фують до усунення слідів спрацюван­ня. Робочу фаску клапана шліфують до усунення слідів спрацювання. Після шліфування фаски висота циліндрич­ної частини головки клапана повинна бути не менше заданого ремонтного розміру. При висоті головки клапана і розмірі його фаски менше допусти­мих значень клапан бракують.	Набір ін­струменту слюсарний, плита, вер­стат ЗА73 Вимірю­вальний інструмент

             ____________________________________________________________________________________________

Переглянути відеоролик

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН

уроку виробничого навчання №32

                                                   группа 64-Т

                                                                                  Дата проведення: 28.04.2020

Тема уроку: Освоєння прийомів із проведення дефектування . Дефектування

робочих  органів ґрунтообробних   і посівних  машин.

об’єкт роботи: Плуг ПЛН-4-35, сівалка зернова  СЗ-3,6,борона БЗТС-1

Мета: навчальна –

 сформувати і закріпити уміння дефектування робочих  органів ґрунтообробних  машин.

виховна – виховувати бережне ставлення до інструменту та спецодягу. Охайність. Формувати навички і бажання працювати за обраною професією.

             

розвиваюча –розвивати логічне мислення при дефектуванні  робочих  органів

Міжпредметні зв’язки:  Сільськогосподарські машини, трактори, слюсарна справа, технічне обслуговування машин.

_____________________________________________________________________

Обладнання, матеріали, інструменти, наочні посібники: Плуг ПЛН-4-35, сівалка зернова  СЗ-3,6, борона БЗТС-1 набір ключів, набір головок , плоскогубці, викрутка, лінійка ,штангенциркуль

  

Тип уроку: урок формування первинних умінь.

Хід уроку

І. Організаційна частина:

1) перевірка наявності учнів;

2) перевірка готовності учнів до уроку.

3)призначення чергових.

ІІ. Вступний інструктаж:

1)    оголошення теми і навальної мети уроку;

2)    повторення вивченого матеріалу і набутих умінь (запитання):

а) бесіда з учнями

б) формування орієнтованої основи дій   

      в) особистий показ дефектування

робочих  органів ґрунтообробних і посівних  машин.

3)    вивчення нового матеріалу:

при вивченні технологічної операції  дефектування

робочих  ор        ганів ґрунтообробних  і посівних машин плуга ПЛН-4-35.сівалки СЗ-3,6, борони БЗТС-1

·        суть і зміст операції;

Виконати очистку і миття робочих органів плуга, встановити плуг на оглядовий майданчик.

Очистити плуг від залишків ґрунту для його огляду. Плуг повинен бути чистим      для його подальшого огляду.

 Щітка, ганчірка, шланг, колонка водогінна або паро водоструминний очищувач

 Викрутити болти кріплення стійки корпуса з рамою та від’єднати корпус плуга від   рами.

Підготувати корпус плуга до дефектування та подальшого розбирання/

 Іструмент " середній набір"

Від’єднати від стійки корпуса польову дошку 4, полицю 3, груди полиці2 леміш 1. Для цього відкрутити гайки зі зворотного боку складових частин.

Виконати остаточну очистку складальних одиниць корпуса плуга.

Керуючись технічними вимогами на ремонт плугів виконати дефектувальні   роботи та відокремити деталі, які підлягають ремонту.

Розібрати корпус плуга для дефектування та ремонту. Всі складові частини повинні        бути чистими.

Інструмент " середній набір" , лінійка, штангенциркуль

Під час ремонту виконати наступні операції: Відтяжку, наплавлення зносостійким матеріалом, вирівнювання, заточку та загартування носка.

Встановити вказану насадку на пневмомолот. Встановити насадку на горно для рівномірного нагрівання зони відтягування лемеша

Молоток, ключі, рукавиці

Послідовність відтяжки: нагріти носок леза до світло-жовтого кольору (12000С) і ударами ручника осадити його.

Знову нагріти носок лемеша і відтягнути під пневмомолотом, при цьому леміш кладеться лицевою стороною вниз.

Поверхня відтягнутого лемеша повинна бути рівною, без тріщин. Короблення спинки допускається не більше 2мм, а леза – до 4 мм. Після відтяжки леміш заточують з лицьової сторони і загартовують по всій довжині на ширину 20-45 мм.

Ковальське горно, молот, кліщі

Перевірка відреставрованого лемеша за допомогою шаблону

Розміри лемеша не повинні відхилятися від шаблона по ширині не більше 5 мм, а по довжині -10мм.

Для наплавлення лемеша потрібно:

Покласти відтягнути леміш на зварювальний стіл так, щоб тильна сторона була зверху і горизонтально;

Прогріти лезо по довжині 80-100 мм зі сторони п’ятки лемеша до оранжевого кольору (10000С) пальником з наконечником № 4;

Посипати прогріту поверхню розмолотою бурою;

Прогріти поверхню метала лемеша полум’ям до «запотівання» матеріалу;

Переміщуючи горілку і пруток поперек леза, в зустрічному напрямку один до одного, нанести зносостійкий

Рекомендований діаметр прутка – 5…10 мм, Витрата сплаву на наплав5ку одного лемеша – близько 200 г.

 Шар на всю ширину (на носку 55 – 65 мм) на прямій ділянці леза 25 – 30 мм);

Витримати товщину направленого шару 1,7 – 2 мм;

Наплавити зносостійкий матеріал товщиною 2 мм на торцеву частину польового обріза лемеша;

Вирівняти лезо на заточному станку по всій довжині лемеша;

Виконати заточку з лицевої сторони під кутом 20 – 300;

Виконати загартування носка лемеша, нагріваючи його до вишнево-червоного кольору каління (780 – 8200С) і опускаючи його в теплу підсолену воду з послідуючим от пуском при температурі 3000С.

Після загартування (4…6 секунд) у випадку короблення спинки лемеша її правлять ударами молотка вище зони загартування. Після загартування леміш відпускають, нагрівши його до температури 350 ºС (сірий колір побіглості) а потім охолоджують на повітрі.

Після загартування (4…6 секунд) у випадку короблення спинки лемеша її правлять ударами молотка вище зони загартування. Після загартування леміш відпускають, нагрівши його до температури 350 ºС (сірий колір побіглості) а потім охолоджують на повітрі.

Ремонт полиці

Зношування або зламування носка:

Зрізати газовим різаком зношену частину носка по шаблону;

Зачистити на наждачному станку лінію зрізу;

З тільної сторони полиці зняти фаску 3х450 по контуру обрізаної частини;

Вирізати носок по шаблону газовим різаком з вибракуваної полиці ;

Закріпити полицю болтами до стійки та приварити (прихватити) носок в 3-х – 4-х точках електродом Ø 4 мм;

Зняти полицю зі стійки і зварити по всій довжині з обох боків;

Зачистити зварювальній шов з обох боків на наждачному станку на одному рівні з поверхнею полиці привареною вставкою;

Нагріти полицю в ковальському горні до температури 800 – 8300С (вишнево-червоний колір) і загартувати в підігрітій воді з послідуючим от пуском на повітрі;

При незначному зношенні дефект можна усунути методом наплавлення електродами Э-42.

Зламування крила: Виконати операції аналогічні відновленню носка полиці

Польовий зріз полиці повинен співпадати з кромкою накладки.

Накладка не повинна виступати над лемешем.

Оброблена поверхня не повинна мати виступів від зварних швів та наплавлення

Ремонт Колеса

Колеса плуга на напівосях встановлені на роликових підшипниках Працюючи в абразивному середовищі, деталі, що труться, інтенсивно зношуються. У таблиці приведені допустимі без ремонту і граничні зазори сполучень польового колеса, при яких треба ремонтувати ходову частину плуга.

Ремонтні втулки виготовляють з ковкого чавуну, при цьому товщина їх стінок складає близько 5 мм, або з 5-міліметрової смугової сталі, зігнутої в кільце і звареною в стик. Втулки запресовують в маточину з натягом до 0,1 мм, а потім приварюють по торцю. Посадочні отвори у втулках остаточно розточують до заданого розміру після запрессовки.

Розірваний обід стягують спеціальним стягуванням і зварюють. Для міцності в місцях зварки з внутрішньої сторони обода за його профілем приварюють сталеву накладку завтовшки 4 мм. При вигині обіддя коліс більше 6 мм і спиць більше 4 мм їх правлять в холодному стані. Поламані спиці замінюють новими.

Вказані розміри повинні витримуватися. Відновлення розмірів виконується методом розточування та запресування ремонтних втулок.

Ремонт польової дошки

Ознакою граничного зносу польових дошок можна враховувати зменшення їх товщини й ширини до 65 мм.
1 спосіб (наплавлення):
При незначних зносах виконати наплавлення з послідуючою зачисткою поверхні і загартуванням
2 спосіб (поворот дошки):
Перевернути польову дошку незношеною стороною;
Виготовити отвори в польовій дошці з іншої сторони;
Загартувати дошку по всій довжинПід час кріплення між корпусом і польовою дошкою поставити металеві прокладки, компенсуючи величини зносу.

Ремонт дискового ножа

Викрутити дві гайки хомута кріплення стояка дискового ножа до рами плуга;

Від’єднати стойку від рами плуга;

Витягти нижній шплінт, зняти фіксуючу корончату шайбу та від’єднати стояк від консолі;

Викрутити два болти зі маточини дискового ножа та зняти захисну кришку;

При горизонтальному положенні рами плуга леза лемешів у всіх корпусів повинні Відвал і леміш повинні щільно прилягати до стійок в місцях їх кріплення болтами. Перевіряють положення головок болтів, що кріплять відвал, леміш і польову дошку, які повинні бути на рівні робочої поверхні або нижче за неї не більше ніж на 1 мм.

Рис. 7. Установка лемешів і відвалів.

Перевіряють, щоб задній кінець польової дошки і носок трапецеїдального лемеша знаходилися в одній подовжньо-вертикальній площині (допускається відхилення п'яти польової дошки у бік незораного поля до 5 мм).

бути паралельні, а носи лемешів і їх борозенні кінці розташовуватися на паралельних прямих, що перевіряють натягуванням шпагату (відхилення відмічених точок лемешів від шпагату допускається не більше ±5 мм), трапецеїдальні лемеша повинні стикатися з опорним майданчиком по всій довжині леза (допускається зазор між борозенним кінцем лемеша і площиною до 3 мм), а долотоподібні лемеша - тільки шкарпетками, при цьому між борозенними кінцями і поверхнею майданчика повинен бути зазор 10 мм.

·        демонстрування трудових рухів і прийомів виконання операції майстром виробничого навчання;

·        закріплення робочих прийомів учнями;

·        правила безпеки праці;

·        аналіз можливих помилок і шляхи їх попередження;

·        способи самоконтролю при виконанні операції;

·        критерії оцінювання.

     при вивченні  теми дефектування

      робочих  органів ґрунтообробних і посівних  машин

·        призначення;

·        правила безпеки праці;

·        види і причини можливого браку;

·        норма часу на виконання роботи

·        способи самоконтролю;

·        критерії оцінювання.

4)    закріплення навчального матеріалу (запитання):

     а )    як  підготувати корпус плуга до дефектування та подальшого  розбирання?

    б) які операції проводять при ремонті лемеша?

     в)  що потрібно для наплавлення лемеша

5)    завдання: зробити дефектовку опорного колеса плуга, зробити дефектовку

сошника сівалки СЗ-3,6 та зубової борони БЗТС-1

ІІІ. Самостійна робота учнів і поточний інструктаж:

1)    обхід робочих місць з метою перевірити:

а) додержання учнями правил безпеки праці;

б) організацію учнями своїх робочих місць

в) правильність виконання учнями прийомів учнями

2) індивідуальний і додаткові фронтальні інструктажі на робочих місцях.

ІV. Заключний інструктаж:

1)    підсумки роботи групи за навчальний день і ступінь досягнення поставленої на уроці мети;

2)    аналіз роботи окремих учнів;

3)    аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини і шляхи попередження;

4)    оголошення і мотивація оцінок учнів;

5)    домашнє  завдання: вивчити в чому полягає підготовка плуга до роботи?

Пояснити від чого залежить якість боронуванн

6)    прибирання робочих місць і майстерні.

Майстер виробничого навчання                                О.М.Чалий.

 _________________________________________________________________________________________________  
                    ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА №8а

Демонтаж і ремонт опорного колеса і заміна робочих органів плуга ПЛН-3-35

Послідовність проведення робіт і методи їх виконання	Технічні вимоги	Прилади, інструмент, обладнання, матеріали.
1.Очистити  плуг від пилу і забруднень	Поверхні  і крепіжні деталі  повинні бути чистим	Мійка, обтиральний матеріал
2. Надійно установити домкрат і виважити раму.		Домкрат, підставка
3.Відгвинтити гайки кріплення ковпачка маточини.		Ключ 10 мм
4.Розшплінтувати корончату гайку відгвинтити		Плоскогубці, ключ
5. Розкрутити гайки кріплення  і зняти колесо		Підставка
6.Зняти підшипник.
7.Промити всі деталі.		Дизпаливо
9.Вибити  зовнішню обойму підшипника.		Молоток,
При необхідності відрехтувати обід колеса		Молоток
9. Вставити новий змащений підшипник.
10. Загвинтити гайку і відрегулювати підшипник		Ключ
11.Зашплінтувати гайку.		Плоскогубці
12. Закрити кришку маточини, загвинтити болти кріплення		Ключ
13.Змастити підшипник		Солідолонагнітач
14.Відгвинтити гайки кріплення польової дошки, зняти дошку і болти.		Ключ 19
15. Відгвинтити гайки кріплен-ня полиці, зняти полицю і болти		Ключ 19
16. Відгвинтити гайки кріплення леміша, зняти леміш і болти		Ключ 19
17. Встановити польову дошку і кріпильні болти на місце, загвинтити гайки	Відхилення п’ятки дошки в сторону неораного поля не більше  5мм , головки болтів не повинні виступати над робочою площиною дошки	Ключ19 мм
18. Встановити леміш і болти на корпус плуга, загвинтити гайки	Товщина леза леміша не більше 1 мм. Головки болтів не повинні висту-пати над робочою площиною леміша, заглиблення до 1 мм	Ключ19 мм
19. Встановити полицю і кріпильні болти на корпус плуга, загвинтити гайки кріплення .	Зазор між лемішем і полицею повинен бути в межах 1 мм	Ключ 19 мм
20. Виважити раму плуга і вийняти підставки		Домкрат
21.Опустити плуг на площадку

ПЛАН

уроку виробничого навчання№33

                                                         группа 64-Т

                                                                                  Дата проведення:29.04.2020

Тема уроку: Підготовка машинно-тракторних агрегатів для основного і передпосівного обробітку грунту.

об’єкт роботи:   Трактор ЮМЗ-6,плуг ПЛН-3-35,

 Мета:

 Навчальна сформувати і закріпити уміння у  підготовці  машинно-тракторних агрегатів для основного і передпосівного обробітку грунту

виховна –  виховувати бережне ставлення до інструменту та спецодягу. Охайність. Формувати навички і бажання працювати за обраною професією.

             

розвиваюча –розвивати логічне мислення при підготовці  машинно-тракторних агрегатів для основного і передпосівного обробітку грунту

Міжпредметні зв’язки:  «Сільськогосподарські машини», «Трактори», «Слюсарна справа», «Технічне обслуговування машин».

_____________________________________________________________________

Обладнання, матеріали, інструменти, наочні посібники: Трактор ЮМЗ-6, плуг ПЛН-3-35, набір ключів, набір головок , плоскогубці, викрутка, молоток

  

Тип уроку: урок формування первинних умінь.

Хід уроку

І. Організаційна частина:

1) перевірка наявності учнів;

2) перевірка готовності учнів до уроку.

3)призначення чергових.

ІІ. Вступний інструктаж:

1)    оголошення теми і навальної мети уроку;

2)    повторення вивченого матеріалу і набутих умінь (запитання):

а) бесіда з учнями

б) формування орієнтованої основи дій   

      в) особистий показ дефектування

робочих  органів ґрунтообробних і посівних  машин.

3)    вивчення нового матеріалу:

при вивченні технологічної операції  

·        суть і зміст операції:

ПІДГОТОВКА ТРАКТОРА ЮМЗ-6 ДО РОБОТИ

З ПЛУГОМ ПЛН-3-35

Щоб підготувати трактор ЮМЗ-6 для агрегатування з плугом ПЛН-3-35, потрібно залежно від ширини захвату плуга установити колеса на задану колію (табл. 1).

Зміна колії направляючих коліс. Колею направляючих коліс в межах 1360... 1760 мм змінюйте перестановкою і фіксацією в потрібному положенні кронштейнів 3 (мал. 1) поворотних кулаків в балці 6 передньої осі.

Для цього виконаєте наступне:

1.                     Підніміть передню вісь трактора.

2.                     Ослабте затягування гайок болтів 1, що стягують розрізні кінці балки передньої осі.

3.                     Расшплінтуйте і вибийте фіксатори 2.

4.                       Зруште поворотні кулаки в потрібне положення, сумістивши отвори під

фіксатори в балці з відповідними отворами в кронштейнах поворотних кулаків. При цьому одночасно з перестановкою поворотних кулаків зміните довжину поперечної і штовхаючої рульової тяги.

5.                       Встановіть на місце фіксатори 2 і затягніть гайки болтів1.

6.                       Перевірте і при необхідності відрегулюйте збіжність коліс.

Рис.1. Установка колії передніх коліс:				Рис.2. Установка домкрата для підйому переднього колеса
1	- болт; 2 - фіксатор; 3 - поворотний кулак;
4	- контргайка; 5 - труба; 6 - балка

У                    кронштейнах поворотних кулаків виконано по шість отворів на відстані 50 мм одне від іншого. При установці фіксатора в другий отвір забезпечується колія 1360 мм, в третє - 1460 мм, в четверте - 1560 мм, в п'яте - 1660 мм, а в шосте-1760 мм. Перші отвори в кронштейнах поворотних кулаків відповідають колії 1260 мм, але для роботи з цією колією необхідно зняти з направляючих коліс крила.

Довжину рульової тяги змінюйте обертанням труб 5 при відпущених контргайках 4. При установці колії 1560 мм і більш трубу ппоперечної тяги заміните подовженою (635 мм). При установці колії 1660... 1860 мм трубу штовхаючої тяги заміните трубою завдовжки 300 мм, а при установці колії 1360

мм     - трубою завдовжки 106 мм. Труби знаходяться в комплекті додаткових деталей, що прикладаються до трактора.

Під час заміни труб рульової тяги особливу увагу звертайте на рівномірність заходу різьбових частин обох наконечників тяги в трубу і надійну фіксацію труби контргайками.

Для установки колії 1860 мм переставте колеса опуклої стороною дисків до трактора.

Зміна колії ведучих коліс. Необхідну колію ведучих коліс в межах 1400... 1500 або 1600... 1800 мм встановлюйте переміщенням маточин коліс по виступаючих кінцях напівосей, механізмом зміни колії, який прикладений до трактора.

Змінюйте колію в наступному порядку:

1.                 Підніміть колесо домкратом до відриву від грунту.

2.                 Виверніть два болти 3 (мал. 3) кріплення вкладиша 2 до маточини 1 і болт, транспортування, 6.

3.                 Встановіть три демонтажні болти 5 - один у вкладиш 2 і два у вкладиш 4.

4.                 Встановіть гвинт 8, кришку 10 і закріпите їх болтами 9.

5.                 Виверніть болти, що залишилися, 3 кріплення вкладишів і болти 9 кришки 10 на три-чотири обороти.

6.                   Вкручувавши в різьбові отвори вкладишів демонтажні болти 5, зруште маточину 1 з вкладишів до упору головок болтів 3 і 9 у вкладиші і кришку 10.

7.                  Обертанням гвинта 8 встановите (пересуньте) колесо на відстань, рівну половині необхідної колії від подовжньої осі трактора.

8.                    Виверніть демонтажні болти 5 з вкладишів, а також болти 9 кріплення кришки 10, зніміть кришку і гвинт 8.

9.                 Укрутіть болти 3 і болт, транспортування, 6, затягнувши їх повністю.

За відсутності механізму змінюйте колію задніх коліс таким чином:

1.                 Встановіть демонтажні болти 5 у вкладиші 2 і 4.

2.                 Виверніть болти 3 кріплення вкладишів на три-чотири обороти.

3.                     Вкручувавши демонтажні болти 5, зруште маточину 1 з вкладишів до упору головок болтів 3 у вкладиші

4.                   Пересуньте маточину разом з вкладишами так, щоб відстань колеса від подовжньої осі трактора була рівна половині необхідної колії.

5.                         Виверніть демонтажні болти 5 з вкладишів і закріпите маточину, укрутивши болти 3.

6.                 Для установки колії 1600... 1800 мм переставте колеса опуклою стороною дисків до рукавів напівосей, помінявши при цьому колеса місцями, щоб

зберегти   правильний   напрям   обертання      шин,   визначуваний  малюнком

протектора.

.

Рис.3. Установка колії ведучих коліс 1 - маточина; 2,4 - вкладиш; 3 - болт; 5 - демонтажний болт; 6 - транспортний болт;

Рис. 4. Установка домкрата для підйому

заднього колеса

7               - полувісь; 8 - гвинт; 9 - болт кришки;

10             - кришка

Довантаження задньої осі трактора. Для збільшення зчіпної маси трактора при буксуванні ведучих коліс під час роботи з навісними плугами використовуйте механічний довантажувач 1 ведучих, коліс (рис. 5). При цьому ведучі колеса довантажуються частиною зусилля, що виникає в центральній тязі механізму навішування трактора при роботі агрегату.

Рис. 5. Схема довантаження задніх коліс механічним довантажувачем:

а - робота без довантаження; б -работа з максимальним довантаженням; 1 - кронштейн; 2 - центральна тяга; 3 - сережка

р

Установка центральної тяги на перший зверху отвір відповідає роботі без довантаження провідних коліс. При перестановці центральної тяги на нижні отвори навісні знаряддя, що вимагають великих тягових зусиль, створюють додаткові навантаження на провідні колеса, збільшуючи тим самим зчіпну масу трактора і знижуючи буксування провідних коліс.

Точку приєднання центральної тяги вибирайте, виходячи з умови стійкості роботи знаряддя. При використанні нижніх отворів може бути не забезпечена достатня глибина обробки грунту. В цьому випадку центральну тягу переставте на один інтервал між отворами вгору. У всій решті випадків довантаження передньої і задньої осей трактора керуйтеся вказівками, приведеними в інструкції по єкплуатації навішуваних на трактор машин.

Увага! Не рекомендується довантаження задньої осі трактора додатковими вантажами або заливкою води в камери провідних коліс для зниження їх буксуванні, оскільки це може привести до перевантажень сільськогосподарської машини або трансмісії трактора і їх поломок.

       демонстрування трудових рухів і прийомів виконання операції майстром    виробничого навчання;

·        закріплення робочих прийомів учнями;

·        правила безпеки праці;

·        аналіз можливих помилок і шляхи їх попередження;

·        способи самоконтролю при виконанні операції;

·        критерії оцінювання.

     при вивченні  теми дефектування

      робочих  органів ґрунтообробних і посівних  машин

·        призначення;

·        правила безпеки праці;

·        види і причини можливого браку;

·        норма часу на виконання роботи

·        способи самоконтролю;

·        критерії оцінювання.

4)    закріплення навчального матеріалу (запитання):

     а )  Які операції передбачає щозмінне технічне обслуговування плуга  ?

    б) Як виставити начіпний плуг на задану глибину оранки?

     в)  Які вимоги до правильності постановки передплужників?

 ІІІ. Самостійна робота учнів і поточний інструктаж:

1)    обхід робочих місць з метою перевірити:

а) додержання учнями правил безпеки праці;

б) організацію учнями своїх робочих місць

в) правильність виконання учнями прийомів учнями

2) індивідуальний і додаткові фронтальні інструктажі на робочих місцях.

ІV. Заключний інструктаж:

1)    підсумки роботи групи за навчальний день і ступінь досягнення поставленої на уроці мети;

2)    аналіз роботи окремих учнів;

3)    аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини і шляхи попередження;

4)    оголошення і мотивація оцінок учнів;

5)    домашнє  завдання: вивчити в чому полягає підготовка плуга до роботи?

Пояснити від чого залежить якість боронування?

6)    прибирання робочих місць і майстерні.

Майстер виробничого навчання                                О.М.Чалий.

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА №15

Демонтаж і заміна робочих органів корпуса плуга ПЛН-3-35

Послідовність проведення робіт і методи їх виконання	Технічні вимоги	Прилади, інструмент, обладнання, матеріали.
1.Очистити  плуг від пилу і забруднень	Поверхні  і крепіжні деталі  повинні бути чистим	Мійка, обтиральний матеріал
2. Установити плуг на підставки		Домкрат, підставки
3.Відгвинтити гайки кріплення польової дошки, зняти дошку і болти		Ключ19 мм
4. Відгвинтити гайки кріплення полиці, зняти полицю і болти		Ключ19 мм
5. Відгвинтити гайки кріплення леміша, зняти леміш і болти		Ключ19 мм
6. Встановити польову дошку і кріпильні болти на місце, загвинтити гайки	Відхилення п’ятки дошки в сторону непаханого поля не більше  5мм , головки болтів не повинні виступати над робочою площиною дошки	Ключ19 мм
7. Встановити леміш і болти на корпус плуга, загвинтити гайки	Товщина леза леміша не більше 1 мм. Головки болтів не повинні висту-пати над робочою площиною леміша, заглиблення до 1 мм	Ключ19 мм
8. Встановити полицю і кріпиль ні болти на корпус плуга, загвинтити гайки кріплення .	Зазор між лемішем і полицею повинен бути в межах 1 мм	Ключ 19 мм
9. Виважити раму плуга і вийня-ти підставки.		Домкрат
10. Опустити плуг на площадку	Відхилення носків лемішів допускається від прямої більше 5 мм

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН УРОКУ №34

виробничого навчання

группа 64-Т       дата проведення 30.04.2020

Тема уроку:	Ремонт системи мащення двигуна Д-240.
Мета уроку:	сформувати   уміння   та навички учнів по ремонту системи мащення двигуна Д-240. Розвивати уміння та навички самовдосконалення в обраній професії. Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку: Урок вдосконалення умінь та формування навичок.

Метод проведення: словесні, відео метод, наочні, контролю і самоконтролю, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Двигун Д-240, комплект інструменту, інструкційно-технологічна картка, інструкція з охорони праці, платки, обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ.

      I.            Організаційна частина (5 хв.)

1.   Перевірити присутність учнів.

2.   Перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.   Відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж.

1.     Повідомити тему програми « Ремонт системи мащення»

2.     Повідомити тему уроку : Ремонт системи мащення двигуна Д-240.

3.     Цільова установка проведення уроку, набути практичних умінь і знань при ремонті системи мащення.

4.     Мотивація навчальної діяльності знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи мащення двигунів.

5.       Активізація навчальної діяльності: бесіда, розв'язування ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

6.       Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-    перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-    провести дефектування системи мащення двигуна Д-240;

-            перевірити цілістніть деталей масляного насоса;

-            тріщини і відколи насоса заварюємо і піддаєм механічній обробці.

7.  Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

I бригада

Провести дефектування та ремонт масляного насоса.

II бригада

Провести дефектування шийки ведучого вала з подальшим шліфуванням під ремонт розмірів втулок.

III     бригада

Відновити отвори з пошкодженою різьбою (нарізання різьби ремонтного розміру).

IV     бригада

Провести дефекацію і очищення каналів мащення

V       бригада

Складання та випробування масляного насоса на стенді.

      III.     Основна частина

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

Будова і робота елементів системи мащення

Масляний насос забезпечує в системі безперервну циркуляцію масла і подачу його під тиском до деталей.

На сучасних автотракторних двигунах застосовують шестеренчасті масляні насоси, які мають просту будову й забезпечують надійну роботу.

Односекційний масляний насос складається з корпуса 1 (рис. 1.2, а) і кришки 2. Корпус насоса кріпиться всередині картера до перетинок нижньої площини циліндрів двома болтами і фіксується на перетинці двома штифтами, запресованими в корпус. До нижньої частини корпуса болтами фіксується маслоприймач 7. В отворах корпуса 1 і кришки 2 встановлений на підшипниках ведучий вал 3. На одному кінці вала є шліци, призначені для встановлення шестерні приводу насоса. На валу за допомогою шпонки або шліців жорстко закріплюється ведуча шестерня 4. її зубці входять в зачеплення із зубцями веденої шестерні 6, яка виготовляється окремо або разом з валиком 9. Якщо шестерня 6 виготовляється окремо, вона вільно обертається на запресованому у корпус валику 9. Між зубцями шестерень 4 і 6 та стінками корпуса 1 є невеликий зазор – 0,05…0,1 мм.

Насос працює так:

1.При обертанні колінчастого вала шестерні масляного насоса обертаються в різні сторони (рис. 1.2, б);

2.Під дією створеного при обертанні шестерень розрідження, масло із піддона картера через сітку 8 маслоприймача 7 і вхідний канал 10 надходить до шестерень 4 і 6;

3.Потрапляючи між зубцями шестерень 4, 6 і корпусом 1 насоса, воно переноситься зубцями у вихідний канал 5;

4. Оскільки шестерні обертаються з великою швидкістю, то в канал 5 масло подається під тиском. Величина тиску, створеного насосом, як і його подача, залежать від розмірів насоса, частоти обертання шестерень, опору в трубопроводах і каналах та від спрацювання деталей насоса.

У холодну пору року масляний насос, особливо нового двигуна, подає велику кількість масла, тиск якого в системі (від насоса до головного масляного канала) зростає через опір трубопроводів проходженню масла надмірної в'язкості. Щоб запобігти пошкодженню фільтра й інших деталей системи, в корпусі насоса є редукційний запобіжний клапан, який автоматично обмежує величину максимального тиску в системі. При значному підвищенні тиску стаканчик 12 (або кулька) стискає пружину 13 і частина масла по перепускному каналу 11 надходить в піддон картера. Змінюючи попереднє стискання пружини 13 регулювальним гвинтом 14, який фіксується відносно корпуса насоса контргайкою, регулюють максимальний тиск масла в системі (0,65…0,70 МПа).

Без редукційного клапана після пуску охолодженого двигуна з холодним та густим маслом тиск у магістралі перевищував би 100 МПа.

На дизелях модифікації СМД-60 встановлюється двосекційний масляний насос. Він має основну секцію, яка подає масло в головний масляний канал, і додаткову, яка подає масло до масляного радіатора.

Для забезпечення мащення тертьових поверхонь перед пуском дизеля, що полегшує пуск і зменшує спрацювання деталей, на дизелях модифікації СМД-60 і ЯМЗ-240 встановлений насос передпускового прокачування масла.

Рис. 1.2. Загальний вигляд (а) і схема роботи односекційного масляного насоса (б)

1 – корпус; 2 – кришка; 3 – ведучий вал; 4 – ведуча шестерня;

5 – вихідний канал;6 – ведена шестерня; 7 – маслоприймач; 8 – сітка маслоприймача; 9 – валик; 10 – вхіднийканал; 11 – перепускний канал; 12 – замковий пристрій (стаканчик); 13 – пружина;

14 – регулювальний гвинт редукційного клапана

Фільтри забезпечують очищення масла від сторонніх предметів, які потрапили при перевезенні і зберіганні, а також від металевих і мінеральних частинок, що утворилися в процесі спрацювання деталей, згоряння палива й окислення масла.

На сучасних дизелях застосовується багатоступеневе очищення масла із використанням фільтрів грубої і тонкої очистки.

Фільтрами грубої очистки масла на всіх дизелях є металева сітка маслозаливної горловини і металева сітка, встановлена в корпусі маслоприймача.

Фільтри тонкої, очистки очищують масло від механічних частинок невеликого розміру (до 2…3 мкм) і смолистих речовин. Фільтруючі елементи таких фільтрів змінні (картонні, паперові, з тканини та деревного борошна).

На сучасних тракторних двигунах такими фільтрами є центрифуги з частотою обертання ротора 5000…9000 хв¹ (об/хв). У дизеля ЯМЗ-240Б основну частину масла, яка надходить у головну масляну магістраль, очищає фільтр зі змінними фільтрувальними елементами з деревного борошна, а меншу частину, яка знову повертається в піддон картера, – центрифуга.

Залежно від характеру сил, які обертають ротор, центрифуги бувають реактивними або активно-реактивними. Центрифуга, яка встановлена в системі так, що через неї проходить весь потік масла після масляного насоса, називається повнопоточною.

Центрифуга, через яку проходить частина масла, називається неповнопоточною.

Повнопоточна реактивна масляна центрифуга (рис. 1.3) дизеля СМД-60 складається з нерухомої і рухомої (ротора) частин і змонтована в корпусі 1 (рис. 1.3., б). В корпус 1 вкручено пустотілу вісь 6 з нижньою 31 і верхньою ЗО опорними шийками. На осі нерухомо (за допомогою гайки 10) закріплюється захисний ковпак 12, а ротор – з можливістю обертання відносно осі і вісьовим переміщенням 0,2–0,6 мм за допомогою гайки 8, упорної шайби 9 і гайки 11. Між ковпаком 12 і корпусом 1 встановлюється ущільнювальна паронітова прокладка 15.

В корпусі 1 є вхідні і вихідні канали, які з'єднуються з відповідними каналами осі 6. Вихідний канал осі – це відвідна трубка 2, запресована у вісь, а вхідний канал – місткість між внутрішньою поверхнею осі і зовнішньою поверхнею трубки 2. Для сполучення об'єму ротора з відповідними каналами на осі виконують отвори 28 і 26. Між вхідними 16 і вихідними 21 каналами корпуса встановлений запобіжний клапан, який підтримує необхідний тиск у центрифузі.

Запобіжний клапан 19 виготовлений у вигляді циліндричного плунжера з виточкою в середній частині для проходження масла по каналу 16 до центрифуги. До плунжера на різьбі приєднаний шток 23, який проходить крізь отвір упора 20. Шток 23 відносно клапана 19 зафіксований шплінтом. Між торцем штока і гніздом отвору порожнини запобіжного клапана 19 встановлений перепускний кульковий клапан, який складається з кульки 17 і пружини 18. На штоці 23, між упором 20 і шайбою, встановленою в канавку штока, діє пружина 22. Отвір під запобіжний клапан в корпусі 1 закривається заглушкою 24.

Ротор центрифуги із алюмінієвого сплаву складається з остова 4 і кришки 7, з'єднаних між собою за допомогою упорної шайби і гайок. Зверху упорної шайби 9 встановлюється мідна прокладка, в канавках остова, між остовом 4 і кришкою 7, ущільнювальне гумове кільце 14. Виступ (колонка) у верхній частині остова 4 тримає ротор на опорних шийках осі 6. Верхня 3О і нижня 31 шийки осі – це опори остова 4, а середня 32 розмежовує місткості очищеного і неочищеного масла. В нижній частині остова 4 виконують литі приливки. В різьбових отворах приливків встановляються дві форсунки 3 з каліброваними отворами діаметром 2,3 мм. Форсунки розташовані по дотичній до кола обертання (в протилежні сторони) радіусом 40 мм. У верхній частині остова двома гвинтами закріплений масловідбивач 5 і насадка 13.

Масло від насоса під тиском надходить по отворах у блок-картері і корпусі 1 до вхідного каналу 16 і отворів 28 в осі 6. Із отворів 28 масло через отвори масловідбивача 5 потрапляє до внутрішньої стінки насадки 13, звідки направляється до осі 6 і вверх. Це забезпечує рівномірніший розподіл осаду сторонніх домішок на внутрішніх стінках кришки 7, обмежує їх змивання зі стінок кришки 7 масла, яке надходить в ротор. Через різницю діаметрів опорних шийок 30 і 31 осі 6 утворюється осьова сила, що піднімає ротор уверх. При роботі центрифуги ротор не тисне на опорні шийки 30 і 31.

Рис. 1.3. Будова (а, б) і робота (в) реактивної масляної центрифуги:

а – дизеля СМД-18Н; б – дизеля СМД-60; 1 – корпус; 2 – масловідвідна трубка; 3 – форсунка; 4 – остов ротора; 5 – масловідбивач; 6 – вісь ротора; 7 – кришка ротора; 8 – гайка ротора; 9 – упорна шайба; 10 – гайка ковпака; 11 – гайка; 12 – ковпак; 13 – насадка; 14 – ущільнююче кільце; 15 – прокладка; 16, 21 – канали в корпусі центрифуги для неочищеного і очищеного масла; 17 – кульковий канал; 18, 22 – пружини; 19 – запобіжний клапан; 20 – упор; 23 – шток; 24 – заглушка клапана; 25 – стакан що відокремлює порожнини очищеного і неочищеного масла; 26, 28 – отвори; 27 – запобіжна сітка; 29 – картер для зливання масла з форсунок; 30,31,32 – опорні шийки осі; 33 – прокладка; 34,35 – зливний і перепускний клапан

Частина масла з верхньої частини ротора подається до форсунок. Витікаючи з великою швидкістю через соплові отвори форсунок, масло утворює реактивний крутний момент (рис. 1.3, в) який обертає ротор центрифуги. При обертанні ротора з великою швидкістю механічні частинки і продукти спрацювання масла під дією відцентрових сил відкидаються до стінок кришки і осідають у вигляді спресованої маси. Очищене масло по отворах 26 осі 6 подається в масловідвідну трубку 2, канал 21 центрифуги і в головну масляну магістраль дизеля.

При підвищенні тиску у вихідному каналі 21 центрифуги підвищується тиск і в каналі 16 для підведення масла до центрифуги. Масло діє на плунжер 19 запобіжного клапана і він, стискуючи пружину 22, переміщується вправо (рис. 1.5, б) разом зі штоком 23. Правий кінець плунжера виходить із розточки корпуса 1 і частина масла із впускного каналу 16 центрифуги надходить в картер 29 для зливання масла з форсунок і звідти–в піддон картера. Тиск на вході в центрифугу знижується. Запобіжний клапан відрегульований на відкривання при тиску у вихідному каналі 0,45…0,57 МПа. При зростанні різниці тисків у каналах 16 і 21 до 0,6…0,7 МПа, що може бути при пуску холодного двигуна, масло надходить по отворахплунжера до кульки 17 перепускного клапана, стискає пружину 18 і переміщає кульку вліво. Із вхідного каналу 16 неочищене масло подається до вихідного каналу 21.

При зменшенні різниці тисків пружинами 18 і 22 перепускний і запобіжний клапани повертаються у початкове положення.

Осад зі стінок кришки ротора знімається дерев'яним скребком під час технічного обслуговування, потім стінки кришки промиваються дизельним паливом.

Центрифуга з активно-реактивним приводом дизеля Д-240 відрізняється від центрифуги з реактивним приводом відсутністю форсунки і все масло, яке дається в ротор центрифуги, спрямовується в головну масляну магістраль. Це дозволяє подовжити строк роботи масла, оскільки воно не збагачується киснем, менше окисляється і вигоряє. Крім того, при цьому зменшується загальний потік масла і відповідно витрати енергії на привод масляного насоса.

Заключний інструктаж:

-         закріплення знань (додаток 1)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         корегування умінь і навичок;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт;

-         розбір допущених помилок;

-         повідомлення мети наступного уроку;

-         оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-         зміст домашнього завдання: повторити тему «Технічне обслуговування                   системи мащення»

-         прибирання робочого місця.

               Майстер виробничого навчання                       О.М.Чалий.

                                    

                                     ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА 

                                       

                                                 Тема: «Ремонт системи мащення»

№	Назва операції	Порядок виконання операції	Обладнання робо­чого місця
1	2	3	4
1.	Дефекту-вання деталей насоса	Основними дефектами деталей масляного насоса є тріщини і зломи, спрацювання робочих поверхонь кришок насоса, зубчастих коліс, гнізд під них: шийок ведучого валу насоса, пошкодження різьби в отворах.	Вимірюваль-ний інструмент (штанген-циркуль, мікрометр), шаблони
2.	Ремонт деталей насоса	Відновлення деталей масляного насоса здійснюють: механічною обробкою і зварюванням. Тріщини і відколи заварюють  і  піддають  механічній  обробці. Зварювання під шаром флюсу виконують  нейтральним  полум'ям  з нагрівом деталі чавунно-мідними при­садними прутками. Після зварювання корпус повільно охолоджують. Спрацьовану поверхню кришки шліфують на площинно-шліфувальному верстаті. Спрацьоване зубчасте колесо нале­жить замінити новим. Гнізда під зубчас­ті колеса в корпусі насоса відновлюють обробкою в спеціальному пристрої на токарному  верстаті.  Спочатку  обро­бляють внутрішню поверхню на гли­бину не більше 2 мм, а потім підріза­ють торцеву поверхню, забезпечуючи задану по технічним умовам глибину гнізда. Контролюють обробку індика­торним  пристроєм.  Шийки  ведучого вала  шліфують  під  ремонтний  розмір втулок або хромують з наступним шліфуванням до необхідного розміру по робочому кресленню. Спрацьова­ні отвори розвертають під ремонтний розмір або відновлюють запресуван­ням втулок.
3.	Скла-дання насоса	Під час складання насоса двигуна авто­мобіля ЗІЛ-431410 особливу увагу звер­тають на наступні зазори: між зубами пари і стінками гнізда корпуса (0,050 - 0,087 мм), між зубами пари (0,14-0,30 мм), між торцями зубів пари і кришкою (0,120-0,205 мм), між торцями зубчастої пари і корпусом нижньої секції (0,135-0,188 мм). Вал насоса, встановлений в його корпусі, після затяжки болтів по­винен легко обертатися від руки	Набір інструменту

ПЛАН УРОКУ № 35

виробничого навчання

группа 64-Т		дата проведення 04.05.2020
Тема уроку:	«Ремонт системи живлення двигуна Д-240».
Мета уроку:	Сформувати уміння та навички учнів по ремонту системи живлення двигуна Д-240 . Розвивати уміння та навички самовдосконалення в обраній професії Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку : «Урок вдосконалення умінь та формування навичок».

Метод проведення : словесні, наочні, контроль і самоконтроль, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Двигун Д-240, комплект інструменту, інструкційно-технічна картка інструкція з охорони праці, плакати, обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

      I.            Організаційна частина

1.     перевірити присутність учнів.

2.     перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.     відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж

1.     Повідомити тему «Ремонт системи живлення».

2.     Повідомити тему уроку : «Ремонт системи живлення Д-240.»

3.     Цільова частина установка проведення уроку набути практичних умінь і знань при ремонті системи живлення.

4.     Мотивація навчальної діяльності : знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи живлення двигунів.

5.     Активація навчальної діяльності, бесіда, розв'язання ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

6.     Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-         перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-         провести дефектування та технічне   обслуговування системи живлення двигуна Д-240;

-         перевірити цілісність системи живлення;

-         перевірити цілісність паливного бака;

-    перевірити цілісність паливо проводів.

7.     Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

I бригада

-    провести дефектування та ремонт паливного баку;

II бригада

-    провести дефектування та ремонт паливо проводів.

III бригада

-    провести дефектування та ремонт паловопідкачувального насоса.

IV бригада

-    провести дефектування та ремонт форсунок;

V бригада

-    провести дефектування та ремонт паливного насосу високого тиску;

III.    Основна частина

 самостійна робота учнів;

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

Призначення, загальна будова та принцип дії системи живлення

Система живлення дизеля призначена для заощадження дизельного палива,

очищення його від механічних домішок і води, дозування подачі палива у

кожний циліндр залежно від навантаження на двигун, своєчасного

впорскування та розпилення у камері згоряння та виведення продуктів

згоряння в атмосферу, а також очищення повітря від пилу 

Система живлення містить паливний бак 1 (рис.), фільтри грубої і тонкої

очистки палива 4 і 8, паливопідкачувальний насос (помну) 5, паливний насос

високого тиску 6, форсунки 10 і паливопроводи низького і високого тиску 7 і

12. Повітря очищається у повітроочиснику 9.

Паливо з бака всмоктується підкачувальним насосом і через фільтр тонкої

очистки подається до паливного насоса високою тиску. Між підкачувальнимнасосом і паливним баком розміщено фільтр грубої очистки.

Фільтри грубої і тонкої очистки звільняють паливо від домішок перед

надходженням до секцій паливного насоса, звідки під тиском воно подається

до форсунок. Форсунки впорскують паливо у дрібнорозпиленому вигляді у

циліндри двигуна. Паливо, що пройшло крізь нещільності деталей форсунки,

відводиться зливною трубкою 11 до фільтра тонкої очистки. Через трубку 13

надлишки палива з головки ПНВТ відводяться до паливопідкачувальної

помпи.

Повітря всмоктується у повітроочисник, очищається там і через впускний

трубопровід і відкритий клапан надходить у циліндр двигуна.

Відпрацьовані гази виводяться випускними трубопроводами і викидаються

в атмосферу через вихлопну трубу.

IV.       Заключний інструктаж

-         закріплення знань (додаток 2)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт.

-         розбір допущених помилок;

-            оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-            домашнє завдання:повторити тему «Система живлення дизельного двигуна»

-    прибирання робочого місця

Майстер в.н                           _______________                          О.М.Чалий

                                    ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА

«Ремонт системи живлення,

Зміст і послідовність виконання завдання	Технічні умови та вказівки для виконання завдання
Ремонт системи живлення Ремонт паливного бака	Зняти бак, очистити від пилу і бруду. Перевірити на тріщини на стінках і місцях кріплення, заливної горловини, штуцерів, кранів. При необхідності ремонту бак випарюють і паяють м’яким припоєм
Ремонт паливного насоса	Корпус насоса вибраковують при тріщинах, зломах, пробоїнах, відколах стінок направляючих   пазів під осі роликів товкачів. Тріщини в чавунних корпусах заварюють електрозварюванням, а в алюмінієвих – газозварюванням, або закладають епоксидними сумішами. Після відновлення перевіряють короблення площин і герметичність заварки. Короблення більш 0,05 мм усувають шліфуванням.
Ремонт паливопідкачувального насоса	Насос очищають від пилу і бруду, розбирають і дефиктують на зношення поршня, отвору під поршень, зношення клапанів і їх гнізд, зношення штовхача і його отвору, зношення пружин. Зазор між поршнем і його отвором повинен бути 0,015 – 0,03мм. Зношений поршень, клапана, пружини, штовхач міняють на нові. Гнізда клапанів фрезерують, шаровий клапан пристукують до гнізда молотком.
Ремонт форсунок	Роботу форсунок перевіряють шляхом відклячення кожної форсунки окремо, ослабляючи накидні гайки кріплення трубок високого тиску до штуцерів насоса. При відключенні форсунки ритмічність роботи двигуна не зміниться.Форсунку перевіряють на тиск, вприскуванняі якість розпилювання на працюючому двигуні максиметром або еталонною форсункою. Початок вприскування палива перевіряючої і еталонної форсунки повинно відбуватись одночасно.

ПЛАН УРОКУ №36

виробничого навчання

Група 64-Т                                   Дата проведення 05.05.2020

Тема уроку: Ремонт циліндро - поршневої групи.

Мета уроку: закріпити практичні вміння та навички під час ремонту циліндро - поршневої групи.

Тип уроку: Урок вдосконалення умінь та формування навичок.

Метод проведення: Практичний, словесний, наочний.

Матеріально-технічне забезпечення уроку: Двигун Д-240, Двигун Д-65, інстукційно - технологічні карти, плакати,набори інструментів. Столи монтажні, обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

⦁ Організаційна частина (5 хвилин).

1. Перевірка присутності учнів.
2. Перевірка зовнішнього вигляду.
3. Відповіді на запитання учнів. 

⦁ Вступний інструктаж (40 хвилин).

Мотивація навчальної діяльності. Формування та вдосконалення вмінь та навиків під час технічного обслуговування та ремонту агрегатів і приладів електрообладнання тракторів.

⦁ Актуалізація навчального матеріалу.

Технічне  обслуговування та ремонт агрегатів і приладів електрообладнання тракторів., є важливим моментом в період роботи тракторів, котрий займає певний проміжок часу і є ефективним.

⦁ Активізація навчальної діяльності.

Бесіди, розв’язування тестових завдань та ситуаційних завдань, усне опитування учнів.

⦁ Ознайомлення з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі.

⦁ Пояснення та показ майстром в.н. прийомів роботи.

Пояснення учням та показ правильного регулювання агрегатів і приладів електрообладнання тракторів.

Розгляд типових помилок, способи їх запобігання і усунення.

Типовими помилками є – неправильність вибору підходів до технічного обслуговування та ремонту агрегатів і приладів електрообладнання тракторів, послідовності та контролю якості виконання даного завдання.

⦁ Основна частина (180 хв.)

⦁ Самостійна робота учнів;
⦁ Вправи на формування нових способів дій;
⦁ Вправи на виконання трудових прийомів;
⦁ Цільові обходи

               ⦁ перевірка робочих місць;

               ⦁ дотримання технологічної послідовності виконання завдання;
               ⦁ контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;
               ⦁ приймання навчально-виробничих робіт.

Особливо звертати увагу на роботи відстаючих учнів, допомагати їм виправляти помилки. Звертати увагу на правильність регулювань, ремонтів механізмів. Дотримання  правил охорони праці та безпека життєдіяльності.

⦁ Заключний інструктаж (45 хв.)
      ⦁ Закріплення знань (додаток 3)
               ⦁ Підведення підсумків уроку.
               ⦁ Корегування навичок і умінь учнів.
               ⦁ Розбирання недоліків в роботі учнів.
               ⦁ Оцінювання і мотивація оцінок.
               ⦁ Повідомлення теми наступного уроку.
               ⦁ Прибирання робочих місць.
               ⦁ Завдання додому:повторити тему «Ремонт двигунів»
               ⦁ Правила техніки безпеки під час ремонту деталей циліндро-поршневої групи.

Розкриваючи питання організації робочого місця необхідно сказати, що однією з основних умов, яка забезпечує високу продуктивність праці, є раціональна організація робочого місця.

Дефектами блоків циліндрів є тріщини і відколи, пробоїни, спрацювання отворів під втулки і у втулках під опорні шийки розподільного валу, гнізд вкладишів корінних підшипників, посадочних отворів під гільзи, отворів під штовхані, торців першого корінного підшипника, пошкодження різьби.

Малюнок 1. Основні дефекти гільзи циліндрів

Для виявлення потайних дефектів блок циліндрів піддають гідравлічним випробуванням.

Основними дефектами гільз циліндрів (малюнок 1) є: тріщини, відколи 4, спрацювання внутрішньої робочої поверхні 1, а також верхнього з і нижнього 2 посадочних поясків у блоці. Для виявлення потайних дефектів гільзу піддають гідравлічним випробуванням під тиском 0,4 МПа протягом 1-2 хвилин. На зовнішній поверхні гільзи не повинні бути помітні краплі води.

       Спрацьовані внутрішні поверхні гільзи циліндрів розточують до ремонтних розмірів, а потім хонінгують. Для розточування гільз циліндрів застосовують пристрій (малюнок 2а), який закріплюють на столі розточувального верстата. В корпус 5 пристрою вставлена втулка 4, в якій гільзу 3 базують посадочними поясками. Для запобігання деформації гільзи під час затиску її в пристрій передбачені два сферичних кільця 1 і 6. Гільзу 3 вставляють у втулку 4 і закріплюють затискним пристроєм 2 і 7.

Малюнок 2. Пристрій для розточування і хонінгування гільзи циліндрів двигуна

Після розточування робочу поверхню гільзи хонінгують з використанням пристрою (малюнок 2б). На корпусі 5 закріплені втулки 4 і 9 і виштовхувальний пристрій 11. Гільзу 10 встановлюють в отвір втулки 9 до упора в установочне кільце 12 і закріплюють болтом 8. Виштовхувальний пристрій дозволяє швидко прибирати гільзу 10 із втулки 9 після хонінгування.

Відновлення поршнів і пальців поршневих здійснюють після їх огляду і дефектування. Основними дефектами поршня є спрацювання канавок для поршневих кілець і отворів в бобишках, тріщини і подряпини на стінках, спрацювання циліндричної поверхні.

        Спрацьовані отвори в бобишках поршня розвертають під збільшений ремонтний розмір поршневого пальця. При наявності інших дефектів поршні бракують. Поршневий палець спрацьовується по діаметру і всій довжині. Пальці відновлюють хромуванням або роздачею по діаметру з наступним шліфуванням під розмір по робочому кресленню.

Складання блоку циліндрів проводять після ретельного промивання. Гільзи в блок циліндрів запресовують з допомогою пристрою.

Поршні в складі з шатунами перевіряють по масі. Різниця мас самого важкого і самого легкого поршнів одного комплекту на двигун не повинна перевищувати 0,5%.

Складання циліндро-поршневої групи здійснюють методом групової взаємозамінності. Гільзи циліндрів сортирують на розмірні групи і маркують. Поршні сортують по розмірах і масі. Під час комплектування підбирають гільзи і поршні одної розмірної групи. Підганяють поршні по масі зняттям металу з внутрішньої поверхні нижньої частини юбки поршня.

Важливе місце в інструктажі повинно відводитися на пояснення питань техніки безпеки під час виконання вправ по ремонту деталей циліндро-поршневої групи. Щоб правила техніки безпеки були засвоєні краще, їх належить висвітлювати після зазначення операції (прийому), обладнання та інструменту яким належить користуватися та способів виконання завдання. Після розгляду інструкційних карт та типових помилок, що "їх допускають учні, майстер проводить опитування учнів з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу, видає завдання і розподіляє учнів по робочих місцях для виконання самостійної роботи.

⦁ «Трактори» Головчук А.Ф. стор. 127
⦁ «Система ТО» Антоненко А.Ф. стор. 108

Майстер в.н _______________ О.М.Чалий

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА

Тема «Ремонт циліндро-поршневої групи»

Завдання: Відновлення гільз циліндрів.

№	Назва операції	Порядок виконання операції	Обладнання робоч. МІСЦЯ
1.	Дефектування гільз	Основними дефектами гільз циліндрів (малюнок 1) є: тріщини, відколи 4, спрацю­вання внутрішньої робочої поверхні 1, а також верхнього 3 і нижнього 2 посадоч­них поясків в блоці. Для виявлення по­тайних дефектів гільзу піддають гідрав­лічним випробуванням під тиском 0,4 МПа протягом 2 хвилин. На зовнішній поверхні гільзи не повинні бути помітні крапельки води.	Визначають візуально (малюнок 1), гідравлічний пристрій
2.	Ремонт гільз	Спрацьовані внутрішні поверхні гільзи циліндрів розточують до ремонтних розмірів, а потім хонінгують. Для роз­точування гільз циліндрів застосовують пристрій (малюнок 2а), який закріплюють на столі розточувального верстата. У корпус 5  пристрою вставлена  втулка 4, в якій гільзу 3 базують посадочними поясками. Для запобігання деформації гільзи під час затиску її в пристрій перед­бачені два сферичних кільця 1 і 6. Гіль­зу 3 вставляють у втулку 4 і закріплю­ють затискним пристроєм 2 і 7. Після розточування робочу поверхню гільзи хонінгують з використанням пристрою (малюнок 2б). На корпусі 5 закріплені втул­ки 4 і 9 і виштовхувальний пристрій 11. Гільзу 10 встановлюють в отвір втулки 9 до упора в установочне кільце 12 і закріплюють болтом 8. Виштовхувальний пристрій дозволяє швидко усувати гільзу 10 із втулки 9 після хонінгування. Для хонінгування гільз циліндрів застосовують хонінгувальну головку.	Пристрій для розточування і хонінгування ГІЛЬЗИ, Малюнок 2а, хонінгувальний пристрій, малюнок 2б

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН УРОКУ №37

виробничого навчання

группа 64-Т       дата проведення 06.05.2020

Тема уроку:	Розбирання елементів ходової частини трактора
Мета уроку:	сформувати   уміння   та навички учнів по ремонту ходової частини трактора. Розвивати уміння та навички самовдосконалення в обраній професії. Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку: Урок вдосконалення умінь та формування навичок.

Метод проведення: словесні, відео метод, наочні, контролю і самоконтролю, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Трактор ЮМЗ-6 комплект інструменту, інструкційно-технологічна картка, інструкція з охорони праці, платки, обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ.

      I.            Організаційна частина (5 хв.)

1.   Перевірити присутність учнів.

2.   Перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.   Відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж.

1.     Повідомити тему програми « Ремонт ходової частини трактора»

2.     Цільова установка проведення уроку, набути практичних умінь і знань при ремонті системи мащення.

3.     Мотивація навчальної діяльності знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи мащення двигунів.

4.       Активізація навчальної діяльності: бесіда, розв'язування ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

5.       Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-    перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-    провести дефектування ходової частини трактора ЮМЗ-6

7.  Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

      III.     Основна частина

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

                         Основні елементи ходової частини колісної машини
Ходова частина об’єднує групу механізмів і вузлів, які підтримують частини трактора і переміщають його в потрібному напрямі. До ходової частини належать три основних елементи: кістяк, ведучі напрямні колеса та підвіска. Кістяк є базою (основою), яка з’єднує всі механізми та інші частини трактора в одне ціле. Кістяки тракторів бувають рамні, піврамні і безрамні. Рамний кістяк – це рама, до якої прикріплено двигун, агрегати трансмісії та інші частини трактора. На тракторах встановлюють рамні 159 кістяки жорсткої конструкції (ДТ-75) або кістяки з двох шарнірно з’єднаних частин (Т-150К, К-701). Піврамний кістяк здебільшого є на універсальних колісних тракторах (“Беларусь”, Т-40, Т-16М) та на деяких гусеничних (Т-100, Т-4). Піврамний кістяк утворюють корпус трансмісії і прикріплені до нього балки піврами. На півраму встановлюють двигун і підвішують передній міст ходової частини. Безрамний кістяк складається з корпусів і картерів основних механізмів трансмісій та двигуна трактора, жорстко з’єднаних між собою в одне ціле. Безрамний кістяк компактний, має високу жорсткість, і порівняно меншу масу. Однак конструкція такого кістяка ускладнює доступ до механізмів трактора. Передній міст з’єднує напрямні колеса з кістяком трактора. Колеса є опорою трактора. За кількістю коліс та взаємним їх розміщенням трактори поділяють на чотириколісні, триколісні (Т-28Х, МТЗ-80Х), двоколісні (“Риони”) і чотириколісні із зближеними передніми колесами. На тракторі розрізняють колеса ведучі і напрямні. Ведучі колеса рухають трактор, а напрямні спрямовують його рух. У тракторах з передніми ведучими мостами (МТЗ-82, Т-150К, К-701) передні колеса одночасно є і ведучими, і напрямними. В універсальних тракторах задні колеса більші, ніж передні. На потужних колісних тракторах (Т-150К, К-701) і автомобілях передні і задні колеса однакових розмірів. Ходова частина автомобілів поєднує в собі ресорну і гідравлічну або пневматичну підвіски, залежну у вантажних автомобілях і незалежну в легкових автомобілях. Колеса Сучасні колісні трактори та самохідні шасі мають колеса з пневматичними шинами. Колесо складається з обода 3 (рис. 5.1) і маточини 11, з’єднаних між собою диском 5 (до останнього кріплять баластні вантажі 6). На обід насаджена шина, що складається з покришки 1 і камери 2. Розгляньмо кріплення ведучого колеса до півосі на прикладі конструкції трактора МТЗ-80. Маточина 11 колеса з піввіссю 8 трактора з’єднуються шпонкою 12 і знімним вкладнем 10. Вкладень кріплять до маточини болтами 13, щоб піввісь 8 з усіх боків надійно затискувалася в маточині. У конструкції універсальних колісних тракторів передбачена можливість змінювати відстань між колесами. Для цього у вкладні 10 є 160 черв’як 9, витки якого входять у зачеплення з прорізами на півосі 8. Щоб перемістити колесо вздовж півосі, треба відпустити на 2–3 оберти болти 13 і обертати черв’як 9. Встановивши колесо на потрібній відстані, його закріплюють, затягуючи болти. Можна змінити ширину колії ведучих коліс, помінявши їх місцями, тобто встановивши їх опуклостями дисків всередину або назовні. Рис. 5.1. Ведуче колесо трактора МТЗ-80: 1 – шина пневматична; 2 – камера; З – обід; 4 – вентиль водоповітряний; 5 – диск; 6 – баластні вантажі; 7 – болти; 8 – піввісь; 9 – черв’як для переміщення колеса вздовж півосі; 10 – вкладень маточини; 11 – маточина; 12 – шпонка; 13 – гвинт кріплення вкладня до маточин Ведучі колеса трактора Т-40 маточин не мають. Їхні диски кріплять болтами безпосередньо до фланця півосі. Диски коліс цього трактора з’єднують болтами із своїми ободами через стояки, зміщені відносно середини обода. Це дає можливість установлювати ширину колії, змінюючи положення обода колеса відносно диска або переставляючи диск відносно фланця півосі. Будову напрямних коліс показано на рис.5.2: маточина 4 має рухоме з’єднання з піввіссю 6 поворотного кулака. Конічні підшипники рухомого з’єднання маточини 4 змащують через маслянку 5. Ущільнення цього з’єднання забезпечується, з одного боку, самопідтискним сальником 7, а з другого – ковпаком 1 з прокладкою. 161 Пневматична шина складається з покришки 1, камери з вентилем 9 і обідної стрічки. Покришка захищає камеру від пошкоджень і забезпечує зчеплення колеса з дорогою. Покришка має каркас, борти з дротяним осердям, подушковий шар, протектор і боковини. Каркас виготовляють з кількох шарів прогумованої міцної тканини (корда), що надає покришці міцності, зберігаючи її еластичність. Борти тримають покришку на ободі. На поверхні покришки є протектор – товстий шар гуми, стійкої проти стирання. Зовні шар протектора має ґрунтозачепи, які підвищують зчеплення колеса з ґрунтом. На протекторі напрямних коліс часто замість ґрунтозачепів роблять кільцеві ребра, щоб колесо надійніше спрямовувало рух трактора. Рис. 5.2. Напрямне колесо трактора МТЗ-80: 1 – покришка; 2 – обід; 3 – диск; 4 – маточина; 5 – маслянка; 6 – піввісь поворотного кулака; 7 – самопідтискний сальник; 8 – конічні роликові підшипники; 9 – вентиль; 10 – болти кріплення маточини з диском; 11 – ковпак; 12 – гайка для регулювання 162 Для пом’якшення поштовхів від нерівності поверхні ґрунту під час руху трактора між протектором і каркасом передбачено подушковий шар з м’якої гуми. Камера – це замкнуте гумове кільце, заповнене повітрям. Вона щільно прилягає до внутрішніх стінок покришки і є основною пружною частиною шини. На камерах ведучих коліс універсально-просапних тракторів встановлюють водоповітряні вентилі, які дають можливість заповнювати камеру повітрям або баластною рідиною (водою). На рис. 5.3 зображено водоповітряний вентиль. Він складається з корпусу 7, клапана 4, золотника 3 з ущільнюваним конусом 9, гайки 5 і ковпачка 1. Гумова частина корпусу міцно прикріплена до камери. Обойма 2 встановлена в корпусі на прокладці 8 і закріплена гайкою 5. Золотник 3 закручений в обойму 2. Як ключ для закручування золотника використовують хвостовик ковпачка 1. Уздовж золотника вільно пропущена шпилька 6 з клапаном 4, що притискується пружиною до ущільнювального конуса 9 і не пропускає повітря з камери. У камеру повітря нагнітають через отвір у золотнику. Воно відштовхує клапан 4, стискуючи пружину шпильки, і заходить у камеру. Якщо треба випустити повітря з камери, ковпачок 1 скручують з обойми золотника і його хвостовиком натискують на шпильку 6, примушуючи клапан 4 відкритись. Щоб заповнити камеру баластною рідиною, обойму 2 виймають з корпусу вентиля і на її місце прикріплюють спеціальний пристрій. Камери ведучих коліс тільки тоді заповнюють баластною рідиною, коли треба поліпшити зчіпні якості трактора. Передній міст Розгляньмо будову переднього моста на прикладі трактора МТЗ-80. Основою переднього моста є трубчаста балка, у середній частині якої закріплена вісь хитання. Кінці осі заходять у втулки вушок переднього бруса піврами трактора і таким чином шарнірно з’єднують передній міст з кістяком трактора. У трубчасту балку переднього моста з обох кінців встановлені висувні наконечники, які фіксуються пальцями. На зовнішніх кінцях наконечників є фланці, скріплені болтами з кронштейнами. На півосі поворотних кулаків встановлені на підшипниках маточини передніх коліс. 163 Рис. 5.3. Вентиль Трубчаста балка разом з наконечниками утворює телескопічні пристрої, якими можна змінювати ширину колії передніх коліс. Для цього передній міст піднімають, розшплінтовують і виймають палець, зміщують наконечник уздовж трубчастої балки, фіксують нове його положення пальцем в одному з отворів, а також закріплюють болтом. Кронштейн має видовжений фланець, який дає змогу прикріплювати до нього фланець наконечника у двох положеннях. Кріплення цих фланців у верхньому положенні піднімає передній міст трактора над рівнем ґрунту на 650, а в нижньому – на 757 мм. У кронштейні на втулках – нижній і верхній – шарнірно вмонтовано поворотний кулак, виготовлений як одне ціле з піввіссю, на яку встановлене переднє колесо. Кронштейн спирається на поворотний кулак через пружину і упорний кульковий підшипник.  

 Заключний інструктаж:

-         закріплення знань (додаток 1)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         корегування умінь і навичок;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт;

-         розбір допущених помилок;

-         повідомлення мети наступного уроку;

-         оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-         зміст домашнього завдання: повторити тему «Ремонт ходової частини трактора»

-         прибирання робочого місця.

Майстер виробничого навчання              О.М.Чалий.

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН УРОКУ № 38

виробничого навчання

группа 64-Т		дата проведення 07.05.2020
Тема уроку:	«Ремонт рульового керування трактора»
Мета уроку:	Сформувати уміння та навички учнів по ремонту рульового керування . Розвивати уміння та навички самовдосконалення в обраній професії Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку : «Урок вдосконалення умінь та формування навичок».

Метод проведення : словесні, наочні, контроль і самоконтроль, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Трактор Т-40 , комплект інструменту, інструкційно-технічна картка інструкція з охорони праці, плакати,  обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

      I.            Організаційна частина

1.     перевірити присутність учнів.

2.     перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.     відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж

1.     Повідомити тему «Ремонт рульового керування ».

2.     Цільова частина установка проведення уроку набути практичних умінь і знань при ремонті системи живлення.

3.     Мотивація навчальної діяльності : знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи живлення двигунів.

4.     Активація навчальної діяльності, бесіда, розв'язання ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

5.     Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-         перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-         провести дефектування та технічне   обслуговування рульових тяг в тракторі Т-40

6.     Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

III.    Основна частина

 самостійна робота учнів;

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

        Колісний рушій

-         Колісний рушій служить для перекочування трактора. У ролі рушія у колісних тракторів застосовують напрямні і ведучі колеса з пневматичними шинами. Такі колеса добре амортизують поштовхи та удари, чим забезпечують можливість підвищення швидкості ру­ху трактора. Пневматичні шини, маючи значні розміри і невеликий внутрішній тиск, деформуються, внаслідок чого їх опорна поверхня збільшується. Це поліпшує зчеплення коліс з ґрунтом і зменшує їх буксування. Навантаження на задні і передні колеса більшості тракторів, за винятком Т-150К і К-700, розподіляється нерівномірно. Задні колеса сприймають 70…75%, передні колеса – 30…25% загальної ваги трактора.

-         

-         Для зменшення витрат потужності на перекочування задні колеса, за винятком коліс тракторів типу Т-150К і К-700, мають більші діаметри і ширину, ніж передні. Внаслідок цього тиск на ґрунт зменшується, прохідність трактора поліпшується, зменшуються витрати потужності на самоперекочування, а відповідно зростає тягова потужність трактора.

-         Колеса, на які через трансмісію передається крутний момент від колінчастого вала двигуна, називаються ведучими Колеса, за допомогою яких змінюють напрямок руху трактора, називають напрямними.

-         У тракторів Т-40А, МТЗ-82, ЮМЗ-8280, Т-150К, К-700 на­прямні колеса, змінюючи напрям руху трактора, одночасно і ведучі. Такі трактори мають підвищену прохідність.

IV.            Заключний інструктаж

-         закріплення знань (додаток 2)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт.

-         розбір допущених помилок;

-            оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-            домашнє завдання:повторити тему «Рульове керування трактора»

-    прибирання робочого місця

Майстер в.н                           _______________                          О.М.Чалий

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА №3

Заміна і ремонт рульових тяг трактора Т-40АМ

Послідовність проведення робіт і методи їх виконання	Технічні вимоги	Прилади, інструмент, обладнання, матеріали.
1.Очистити рульові тяги від забруднень.	Поверхні тяг і крепіжні деталі  повинні бути чистими	Мійка, обтиральний матеріал
2.Розшплінтувати корончату гайку
3. Відгвинтити гайку з шарово-го  пальця		Ключ 32 мм
4. За допомогою знімача ( або молотка і важіля) роз’єднати шаровий палець з поворотним і центральним важелями		Знімач для пальців
5.Встановити тягу у тиски.		Слюсарний стіл
6. Зняти верхнє ущільнення пальця		Плоскогубці
7. Відгвинтити гайку-пробку з корпусу наконечника		Ключ 27 мм
8. Вийняти ущільнення  і пружину із наконечника.
9. Вийняти палець з верхнім і нижнім вкладишами		Плоскогубці
10. Встановити у корпус наконечника попередньо змащений палець з вкладишами		Солідол
11. Встановити на нижній вкладиш пружину і ущільнення
12. Загвинтити гайку-пробку.		Ключ 27 мм
13. Вставити палець в отвір поворотного важеля
14. Загвинтити корончату гайку і зашплінтувати її		Ключ 32 мм, плоскогубці

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН УРОКУ № 39

виробничого навчання

группа 64-Т		дата проведення 08.05.2020
Тема уроку:	« Ремонт карданної передачі  трактора»
Мета уроку:	Закріпити практичні вміння та навички під час ремонту карданної передачі.   Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку : «Урок вдосконалення умінь та формування навичок».

Метод проведення : словесні, наочні, контроль і самоконтроль, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Трактор Т-150 К , комплект інструменту, інструкційно-технічна картка інструкція з охорони праці, плакати,  обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

      I.            Організаційна частина

1.     перевірити присутність учнів.

2.     перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.     відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж

1.     Повідомити тему «Ремонт карданної передачі ».

2.     Цільова частина установка проведення уроку набути практичних умінь і знань при ремонті системи живлення.

3.     Мотивація навчальної діяльності : знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи живлення двигунів.

4.     Активація навчальної діяльності, бесіда, розв'язання ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

5.     Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-         перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-         провести дефектування та ремонт карданної передачі в тракторі Т-150 К

6.     Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

III.    Основна частина

 самостійна робота учнів;

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

ПРОМІЖНЕ З'ЄДНАННЯ І КАРДАННІ ПЕРЕДАЧІ

Зчеплення і коробка передач розміщені на кістяку (рамі) трактора, але повного збігу їхніх валів досягти не вдається. Крім того, величина зміщення осей валів змінюється внаслідок деформації кістяка (рами) трактора. Через те вали муфти зчеплення і коробки передач з’єднують спеціальними шарнірами. Це з’єднання називають проміжним. Проміжне з’єднання призначене передавати обертальний момент від вала зчеплення до первинного вала коробки передач при взаємному зміщенні осей цих валів. За кількістю шарнірів розрізняють одинарні і подвійні проміжні з’єднання. Шарніри бувають пружні і жорсткі. Пружні шарніри мають еластичні гумові елементи, а жорсткі складаються лише з металевих деталей. Карданна передача приводу переднього моста трактора МТЗ-82 Розгляньмо подвійне проміжне з’єднання з пружними шарнірами трактора ДТ-75. Кожний шарнір цього з’єднання складається з вилок 1 і 5 , головки 11, чотирьох гумових втулок 2, надітих на металеві втулки 10, і болтів 3. Головка 11 – це кільце з двох штампованих дисків, у яких є гнізда. У гніздах головки розміщені гумові втулки 2. Вилка 1 болтами 3 з’єднана з двома металевими 144 втулками 10, а вилка 5 – з іншими двома такими втулками. Отже, вилка 5 може зміщуватися за рахунок еластичності гумових втулок 2. Таку саму будову має і другий шарнір проміжного з’єднання. У ньому обертальний момент з вилки 6 на вилку 7 передається через гумові втулки головки 11. У тракторах МТЗ-80 і МТЗ-82 функцію проміжного з’єднання виконує ходозменшувач. У тракторі МТЗ-82 для передавання ходозменшувачу обертального моменту від роздавальної коробки 1 до механізму переднього ведучого моста 9 використовують карданну передачу. Вона складається з двох карданних валів 3 і 7, на кожному з яких є два жорстких шарніри 2 і 4, 6 і 8, і проміжної опори 5. Карданні передачі є в тракторах Т-150 і Т-150К. Догляд за проміжними з’єднаннями. Під час експлуатації трактора треба періодично перевіряти як затягнуті гайки кріплення головок шарнірів до втулок, стежити, щоб на гумові втулки не потрапляли олива і паливо.

Заключний інструктаж

-         закріплення знань (додаток 2)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт.

-         розбір допущених помилок;

-            оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-            домашнє завдання:повторити тему «Ремонт карданної передачі»

-    прибирання робочого місця

Майстер в.н                           _______________                          О.М.Чалий

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА №2

Демонтаж і ремонт карданної передачі трактора Т-150К

Послідовність проведення робіт і методи їх виконання	Технічні вимоги	Прилади, інструмент, обладнання, матеріали.
1. Установити трактор на оглядову яму і установити противідкатні башмаки	Трактор повинен бути зафіксований у непорушному стані.	Оглядова яма, противідкатні башмаки
2. Очистити карданне з’єднання і кріпильні гайки від забруднень	Поверхні гайок і хрестовин повинні бути чистими	Мійка, обтиральний матеріал
3. Відгвинтити гайки кріплення фланців карданного вала і переднього моста		Ключі 22, 24 мм
4. Відгвинтити гайки кріплення фланців карданного вала і коробки швидкостей		Ключі 22, 24 мм
5. Зняти карданний вал з трактора
6. Розшплінтувати болти гвинти кріплення кришок	Помітити пакети шайб і вилок	Молоток, зубило
7. Викрутити гвинти кріплення кришок		Ключ 10 мм
8.Зняти кришку хрестовини		Викрутка, зубило
9. Випресувати (вбити)   підшипник з вилки		Струбцина, молоток, наставка
10.Вийняти хрестовину з вилки
11. Нові хрестовину і підшипники промити від консерваційного мастила	Деталі повинні бути чистими	Ванночка, миюча рідина
12. Змастити підшипники і робочу частина хрестовини		Мастило №158 (молібденове)
13.Вставити і запресувати в отвір вилки чашку підшипника		Струбцина
14. Вставити хрестовину в чашку підшипника
15. Встановити кришку підшипника на вилку.
16. Встановити балансувально- шплінтувальну шайбу і вкрутити гвинти в корпус вилки	Балансувальні шайби, повинні установлюватися на ті провушини вилок де воно стояли раніше	Ключ 10 мм
17. Перевірити роботу шарнірного з’єднання	Шарніри повинні провер-татись легко без заїдань
18. З’єднати шліціве з’єднання кардану
19. Встановити кардан на трактор і вставити гвинти
20.Загвинтити гайки .		Ключі 22, 24 мм

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН УРОКУ № 40

виробничого навчання

группа 64-Т		дата проведення 12.05.2020
Тема уроку:	« Ремонт електрообладнання трактора»
Мета уроку:	Закріпити практичні вміння та навички під час ремонту електрообладнання трактора   Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку : «Урок вдосконалення умінь та формування навичок».

Метод проведення : словесні, наочні, контроль і самоконтроль, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Трактор Т- 40 , комплект інструменту, інструкційно-технічна картка інструкція з охорони праці, плакати,  обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

      I.            Організаційна частина

1.     перевірити присутність учнів.

2.     перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.     відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж

1.     Повідомити тему «Ремонт електрообладнання трактора».

2.     Цільова частина установка проведення уроку набути практичних умінь і знань при ремонті системи живлення.

3.     Мотивація навчальної діяльності : знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи живлення двигунів.

4.     Активація навчальної діяльності, бесіда, розв'язання ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

5.     Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-         перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-         провести дефектування та ремонт стартера в тракторі Т-40

6.     Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

III.    Основна частина

 самостійна робота учнів;

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

Будова та принцип дії стартера.

Стартер застосовують для прокручування колінчастого вала двигуна. Система

електричного пуску складається з акумуляторної батареї, стартера і пристрою

для керування стартером.

Стартер СТ 212А призначений для пуску дизелів Д-65, Д-240, Л 144. Це

електродвигун постійного струму послідовного збуджений. Складається із

стального корпуса 27 (рисунок). всередині якого розташовано чотири обмотки

збудження 31 з чотирма полюсними осердями 30, якір 29 з колектором і чотири

щітки 24. Щітки розміщенні у тримачах на кришці 22 і виготовлені із

міднографіто-свинцевого порошку з домішками олова. Дві позитивні щітки ізо-

льовані від корпуса стартера і з’єднані з кінцями обмотки збудження, а дві негативні - з корпусом («масою»).

Обмотку збудження і

обмотку якоря стартера виготовляють із товстого

мідного дроту, оскільки при запуску двигуна він споживає струм до 1500 А.

Принцип дії електродвигуна базується на взаємодії магнітного моля полюсних

осердь з магнітним полем якоря при проходженні електричного струму по

обмотках. Електродвигун живиться від акумуляторної батареї. На сучасних

тракторах застосовують стартери з дистанційним управлінням і

електромагнітним включенням.

При вод стартера складається із реле включення, тягового реле та механізму

привода. Механізм привода передає крутний момент з вала якоря на маховик

двигуна і роз'єднання якоря стартера і колінчастого вала після пуску двигуна.

Механізм привода складається із шестерні 37, муфти вільного ходу 36, пружини

35. Муфта вільного ходу запобігає розносу якоря стартера після запуску двигуна,

оскільки передає обертання тільки в одному напрямі — від валу якоря стартера

до вінця маховика.

Електромагнітне тягове реле примусово вводить шестерню стартера в

зачеплення з вінцем маховика і живить стартер від акумуляторною батареї.

Тягове реле встановлюють на корпусі стартера При подачі струму на котушки 9 і

11 тягового реле створюються магнітні поля, зусиллям яких якір 8

переміщується в середину котушок і через важіль 5 і планку 6 передається на

опорну муфту 34, а зусилля від неї через пружину 35 — на муфту вільного ходу

36. Втулка 2 разом з шестернею 37 по гвинтовим шліцам вала 1 переміщується і

входить в зачеплення з зубцями вінця маховика При цьому якір 8 тягового реле

переміщусь рухомий контакт 14 і замикає контакти затискачів 17 і 18,

підключаючи стартер до акумуляторної батареї. Після замикання контактів

електричний струм від акумуляторної батареї передається в обмотки збудження

31 і обмотки якоря 29, внаслідок чого утворюються магнітні поля, під

взаємодією яких якір 29 почне обертатись, а двигун — працювати.

Якщо при цьому шестерня 37 ще не вийшла із зачеплення з вінцем маховика,

починає діяти муфта вільного ходу 36. При цьому маточина приводної шестерні

37 обертається швидше за маточину втулку 2. Зусилля від маточини приводної

шестерні передається на ролики, розміщені в пазах маточини втулки 2.

Пружини, які утримують ролики в робочому стані під дією цих зусиль,

стискуються і ролики перекочують в розширену частину канавок маточини

втулки. При цьому обертання від колінчастого вала дизеля не передається валу 1

стартера.

Для автоматичного відключення стартера після пуску дизеля і зменшення

навантаження на контакти вимикача стартера в коло включення стартера вводять

два додаткових електромагнітних реле. Реле вмикання 2 (рисунок) PC 502 має

замикаючі контакти, а реле блокування З РБ1 — розмикаючи контакти і

випрямний міст з чотирьох діодів Д226Д. Вимикач стартера ВК 316-Б при цьому

встановлюють між реле включення 2 і реле блокування 3. Обмотка реле

включення з’єднай» з «масою» через контакти реле блокування. Паралельно

вимикачу: стартера 4 до реле включення і реле блокування підключено вимикач

5 ВК-403, тому при включеній передачі вміщання стартера 8 неможливе.

Заключний інструктаж

-         закріплення знань (додаток 2)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт.

-         розбір допущених помилок;

-            оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-            домашнє завдання:повторити тему «Ремонт електрообладнання трактора»

-    прибирання робочого місця

Майстер в.н                           _______________                          О.М.Чалий

_________________________________________________________________________________________________

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА 

Ремонт стартера

_________________________________________________________________________________________________

ПЛАН УРОКУ № 41

виробничого навчання

группа 64-Т		дата проведення 13.05.2020
Тема уроку:	« Ремонт електрообладнання трактора»
Мета уроку:	Закріпити практичні вміння та навички під час ремонту електрообладнання трактора   Виховувати повагу до обраної професії.

Тип уроку : «Урок вдосконалення умінь та формування навичок».

Метод проведення : словесні, наочні, контроль і самоконтроль, практичні, самостійна робота.

КМЗ уроку: Генератор Г-309 , комплект інструменту, інструкційно-технічна картка інструкція з охорони праці, плакати,  обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

      I.            Організаційна частина

1.     перевірити присутність учнів.

2.     перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.     відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж

1.     Повідомити тему «Ремонт електрообладнання трактора».

2.     Цільова частина установка проведення уроку набути практичних умінь і знань при ремонті системи живлення.

3.     Мотивація навчальної діяльності : знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи живлення двигунів.

4.     Активація навчальної діяльності, бесіда, розв'язання ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

5.     Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-         перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-         провести дефектування та ремонт стартера в тракторі Т-40

6.     Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

III.    Основна частина

 самостійна робота учнів;

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

                            Будова та робота генератора.

-         Основним виробником енергії, яка йде на живлення всіх споживачів

-         електричної енергії і на зарядження акумуляторної батареї при роботі

-         двигуна на середній і великій частоті обертання колінчастого вала, є

-         генератор. За принципом дії і будовою генератори бувають постійного і

-         змінного струму. На сучасних тракторах, які використовуються у сільському

-         господарстві, переважно встановлюють генератори змінного струму

-         напругою 12В і потужністю до 1500 Вт.

-         Генератори постійного струму тривалий час були одним із основних

-         джерел електричної енергії на тракторах. Але зі збільшенням потужності

-         споживачів електроенергії розміри і маса генераторів постійного струму

-         зросли настільки, що розміщувати їх на двигунах стало неможливим, а

-         збільшення частоти обертання колінчастого вала двигуна підвищило

-         спрацювання колектора і щіток. Тому замість генераторів постійного струму

-         на трактори встановлюють генератори змінного струму. Серед них бувають

-         генератори змінного струму із збудженням від постійних магнітів і з

-         електромагнітним збудженням. Генератори із збудженням від постійних

-         магнітів малопотужні і обмежено застосовуються на тракторах, де

-         споживачем електроенергії є лише освітлювальні прилади.

-         Більшість генераторів, які використовують сьогодні на тракторах, мають

-         електромагнітне збудження.

-         Генератори приводяться в дію від колінчастого вала дизеля і

-          

-         перетворюють механічну енергію в електричну. На тракторних і ком-

-         байнових дизелях типу СМД-60-встановлюють генератори змінного струму

-          

-         15.3701 (Г-309).

-         На двигунах СМД-60 і СМД-62 встановлений генератор Г-309 Потужністю

-         1000 Вт, а на двигуні СМД-64 - генератор Г-309К потужністю 400 Вт.

-         Генератор 15.3701 виробляє електричний струм напругою 14 В і являє собою

-         безконтактну п’ятифазну однойменно-полюсну електричну машину з

-         одностороннім електромагнітним збудженням і вмонтованим випрямним

-         блоком БІІВ-12-100.

-         Генератор (рис.) складається із статора 12. ротора 26, котушки збудження,

-         передньої 13 і задньої 11 кришок, випрямляча. Приводного шківа 21 і

-         крильчаток 22 і 10.

Статор 12 виконаний із пакета сталевих пластин. На внутрішній поверхні

статора розміщено десять зубців, на кожному встановлено котушку обмотки

статора. У фазу з'єднані послідовно дві котушки. Кінці фаз виведені

гнучкими проводами з наконечниками.

Ротор 26 виготовлений у вигляді шестикутної зірки із сталевих пластин і

напресований на вал 19.

Вал 19 ротора розташований в кулькових підшипниках 18 і 29 закритої

конструкції одноразового змащення. На передньому кінці вала встановлений

приводний шків 21, до якого прикріплено крильчатку 22 для охолодження

генератора, а на задньому кінці - крильчатку 10, що охолоджує випрямний

блок. Для цього на корпусі 31 і кришці 11 розміщено ребра. Обмотка

збудження 25 прикріплена до передньої кришки 13. Однин кінець

приєднаний до додаткового виводу генератора і виводу Д регулятора а

напруги а інший - до клеми Ш регулятора напруги 4.

Випрямний блок, встановлений на задній кришці 11, складається із

силового і додаткового випрямлячів, блока регулятора напруги і перемикача

посезонного регулювання напруги 32 «Зима-Літо». Конструктивно силовий і

додатковий випрямлячі змонтовані в одному корпусі. Блок регулятора

напруги і перемикач 32 розміщено на кришці 5.

В корпусі 9 випрямляча закріплено п’ять діодів зворотної полярності

пластині 8 - п'ять діодів прямої полярності. Вводи діодів з’єднанні шинами з

виводами фазних обмоток статора 27. Виводи діодів зворотної полярності

з'єднані з «масою», а діодів прямої полярності –з вивідною клемою 1

генератора. Додатковий випрямляч складається з трьох діодів прямої

полярності, що запресовані в шини, які попарно з’єднують діоди прямої і

зворотної полярності силового випрямляча. Додатковий випрямляч

забезпечує автоматичний захист акумуляторної батареї від розрядження на

обмотку збудження генератора на непрацюючому дизелі. При роботі дизеля

через додатковий випрямляч струм поступає до обмотки збудження 25 і реле

блокування стартера.

Інтегральний регулятор напруги типу Я 112-5 являє собою нерозбірну

мікросхему. Для правильного монтажу її на інтегральному пристрої є виступ.

Охолоджується інтегральний пристрій через радіатор, який виготовлений зі

стрічкового алюмінію. На інтегральному пристрої є чотири виводи С, Б, III і

Д (рис. б) у вигляді контактних площадок. Ці виводи ізольовані від

інтегрального пристрою. Маркування виводів нанесено на його пластмасову

кришку. Корпус інтегрального пристрою є п’ятим виводом - «масою». Для

підведення струму до генератора при збудженні від акумуляторної батареї

між виводами В і Д підключений резистор. Для підвищення якості

регулювання інтегрального пристрою (при відсутності акумуляторної

батареї) встановлено конденсатор К50-ЗА (СФ) фільтра. Самозбудження

генератора без акумуляторної батареї відбувається за рахунок залишкової

індукції системи збудження.

При включенні перемикача 32 (рнс. а) в положення «Зими» резистор R2

одним виводом підключається до виводу С інтегрального пристрою, а іншим

— до корпусу генератора («маси»). При включенні перемикача 32 в

положення «Літо» резистор R2 відключається від схеми генератора.

Генератор працює так. Постійний струм від позитивної клеми

акумуляторної батареї через клему Б, резистор R і клему Д інтегрального

блока надходить до обмотки збудження 25 генератора, потім до клеми III,

транзисторів і «маси» інтегрального блоку, а звідти — до мінусової клеми

акумуляторної батареї. При проходженні електричною струму через обмотку

збудження 25 навколо неї створюється магнітне поле. Магнітний потік

перетинає втулку 15 з фланцем 14, ротор 26 і статор 12 з обмотками 27

котушки статора.

При обертанні вала 19 зубці і западини ротора 26 поперемінно

розташовуються проти кожної обмотки 27 статора. При цьому величина

магнітного потоку, створеного котушкою збудження, змінюються від

максимального до мінімального значення. Піл дією змін величини магнітного

потоку в обмотках статора виникає змінна електрорушійна сила, яка утворює

електричний струм змінною напрямку. Змінний струм віл обмоток статора

поступає у випрямляч. Силовим випрямлячем змінний струм перетворюється

у постійний і йде на зарядку акумуляторної батареї та до інших споживачів.

Постійний струм від додаткового випрямляча поступає до клеми 2

генератора і до обмотки 25 котушки збудження.

Заключний інструктаж

-         закріплення знань (додаток 2)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт.

-         розбір допущених помилок;

-         оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-         домашнє завдання:повторити тему «Ремонт електрообладнання трактора»

-    прибирання робочого місця

Майстер в.н                           _______________                          О.М.Чалий

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКАТема: Ремонт стартера

                                                             


                                                         ПЛАН УРОКУ № 42

виробничого навчання

группа 64-Т		дата проведення 14.05.2020
Тема уроку:	« Робочі органи сівалок»
Мета уроку:	Навчальна: вивчити призначення, будову, принцип роботи та основні регулювання робочих органів сівалок Виховна: прищеплювати учням поваги до праці, виховання самостійності, відповідальності за доручену справу;   Розвиваюча: розвиток пізнавальної активності учнів методом використання інтерактивного методу навчання – рольової гри, логічного мислення, технічного кругозору, навичок самоконтролю.

Тип уроку : «Урок вдосконалення умінь та формування навичок».

Метод проведення : словесні, наочні, контроль і самоконтроль, практичні, самостійна робота.

Матеріально-технічне забезпечення:  Сівалка СЗ-3.6, плакати «Сівалка зерно тукова універсальна СЗ-3,6 А»  набір інструментів, пласкогубці, обтирочний матеріал.

ХІД УРОКУ

      I.            Організаційна частина

1.     перевірити присутність учнів.

2.     перевірити зовнішній вигляд учнів.

3.     відповісти на запитання учнів.

   II.            Вступний інструктаж

1.     Повідомити тему «Робочі органи сівалок ».

2.     Цільова частина установка проведення уроку набути практичних умінь і знань при ремонті системи живлення.

3.     Мотивація навчальної діяльності : знання отримані учнями на уроці будуть потрібні при підготовці до ремонту системи живлення двигунів.

4.     Активація навчальної діяльності, бесіда, розв'язання ситуаційних моментів, усне опитування учнів.

5.     Ознайомити з правилами охорони праці та безпеки життєдіяльності з подальшим записом у відповідному журналі, що стосується даного уроку:

-         перевірка пройденого матеріалу і навичок необхідних для подальшої роботи на уроці;

-         провести дефектування сошників сівалки СЗ-3,6

6.     Видача завдань і розподіл по робочих місцях.

III.    Основна частина

 самостійна робота учнів;

1.    Самостійна робота учнів;

2.    Вправи на формування нових способів дій;

3.    Вправи на виконання трудових прийомів;

4.    Цільові обходи

-         перевірка робочих місць;

-         дотримання технологічної послідовності виконання завдання;

-         контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

-         приймання навчально-виробничих робіт.

                        Технологічний процес роботи.

Насіння і мінеральні добрива, що засипані у відповідні відділення зернотукового бункер 1 самопливом надходять до висівних апаратів. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс за допомогою механізму передач приводяться в обертовий рух насіннєвисівні 10 і туковисівні 2 апарати. Котушки насіннєвисівних апаратів жолобками захоплюють порції насіння і подають їх у насіннєпроводи 8. Із тукового відділення ящика добрива штифтовими котушками туковисівних апаратів 2 подаються на лотоки, по яких вони також потрапляють у насіннєпроводи. Потім насіння разом із мінеральними добривами надходить у розтруби сошників і по їхніх напрямних пластинах спрямовуються на дно борозни, що утворюється дисками сошників. Насіння і добрива в борознах спочатку присипаються ґрунтом внаслідок самоосипання стінок борозни, а потім загортаються за допомогою загортачів 7. Робоча ширина захвату сівалки 3,6 м, тяговий опір 3,5 кН, глибина ходу сошників 4...8 см, місткість зернового відділення ящика 453 дм3 , а тукового — 212 дм3 . Робоча швидкість до 12 км/год.

 Рисунок 5.1 - Сівалка СЗ-3,6: а – загальний вид; б – технологічна схема роботи; 1 – зернотуковий ящик; 2 – туковисівний апарат; 3 – насіннєпровід; 4 – вал підйому сошників; 5 – вал контрприводу; 6 – сошник;7 – загортач; 8 – передавальний механізм; 9 – рама; 10 – висіваючий апарат для зерна; 11 – підніжна дошка; 12 – сниця; 13 – причіп; 14 – регулятор заглиблення; 15 – гідроциліндр. Основні регулювання зернової сівалки СЗ-3,6.

На задану ширину міжрядь сошники встановлюють на попередньо розміченій спеціальній дошці. При парній кількості сошників міжряддя буде посередині сівалки, а при непарній сошник встановлюють посередині сівалки і в обидва боки від нього розміщують інші сошники, переміщуючи на брусі повідці сошників і вилки штанг на квадратних валах піднімання. Вивільнені висівні апарати перекривають спеціальними заслінками.

Глибину ходу всіх сошників встановлюють гвинтом регулятора глибини, розташованого на середній сниці сівалки. Максимального заглиблення сошників досягають при повністю вкрученому гвинті. Глибину переставляючи 50 фіксатори пружин в отворах штанг. Нижні отвори в штанга служать для встановлення фіксаторів при незначній глибині сівби насіння. Перед регулюванням глибини ходу сошників їх встановлюють так, щоб транспортний просвіт становив 190 мм і всі сошники знаходились на одному рівні.

Глибину ходу загортачів регулюють перестановкою штиря 1 (рис. 5.2) в отворах штанги 2 з відповідною перестановкою ковпачка 3. Найбільша глибина ходу загортачів буде при встановленні штиря 1 у перші отвори штанги з боку вала піднімання сошників при максимально стиснутій ковпачком пружині 4.

  Рисунок 5.2 - Регулювання глибини ходу загортачів: 1 – штир; 2 – штанга; 3 – ковпачок; 4 – пружина. Рівномірність висіву насіння кожним апаратом встановлюють, зсуваючи корпус апарата відносно котушки. У правильно встановленому висівному апараті при повністю висунутих котушках із корпусів (регулятор норми висіву переведений на нульову поділку циферблата) торці котушок повинні знаходитись в одній площині з внутрішньою поверхнею розеток. Норму висіву насіння орієнтовно встановлюють шляхом підбирання необхідної довжини робочої частини котушки і передаточного відношення механізму передач. У межах одного передаточного числа норму висіву добрив регулюють заслінками туковисівних апаратів, змінюючи розмір вихідних вікон. Фактичну норму висіву добрив перевіряють пробним висівом, аналогічно зерновим апаратам.                     

Заключний інструктаж

-         закріплення знань (додаток 2)

-         повідомлення про досягнення мети уроку;

-         зауваження до уроку і аналіз якості виконання робіт.

-         розбір допущених помилок;

-            оцінювання робіт, мотивація оцінок;

-            домашнє завдання:повторити тему «Робочі органи сівалок»

-    прибирання робочого місця

Майстер в.н                           _______________                          О.М.Чалий

ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА №6

Виконання демонтажу сошників зернової сівалки СЗ-3,6

Послідовність проведення робіт і методи їх виконання	Технічні вимоги	Прилади, інструмент, обладнання, матеріали.
1.Очистити сівалку СЗ-3,6 від забруднень.	Поверхні крепіжних дета-лей  повинні бути чистими	Мійка, обтиральний матеріал
2. Від’єднати сім’япровід  від сошника.		Плоскогубці
2. Відкрутити болти кріплення сошника сівалки від поводків		Ключ 19 мм
3. Зняти сошник з сівалки.

Переглянути відеофрагмент  https://www.youtube.com/watch?v=XYyG3YiFZ78